позичка
ПО́ЗИЧКА, и, ж.
1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити.
Був голосок, та позички з’їли! (Номис, 1864, № 12454);
— Що я йому, хатня робітниця, бігати по хліб? «Позичте» — добрі мені позички, щодня (Кач., II, 1958, 20);
// Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах.
Услід за купівлею товарів на гроші з’явилася грошова позичка.. (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 129).
2. Те, що взяте або дане в борг.
Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (Коб., III, 1956, 214);
На весну зовсім у селянина не стало хліба. Тижнів зо три позичками жили, а тепер уже хто його знає, як і жити — ніхто й позичати не став (Гр., І, 1963, 249);
З грошових надходжень колгосп щороку виплачує прибутковий та інші податки і збори, страхові платежі і повертає грошові позички, одержані від банків (Колг. енц., II, 1956, 424).
◊ Загруза́ти (загру́знути, загру́зти) в (у) по́зичках див. загруза́ти;
У по́зичку [бра́ти, взя́ти, дава́ти, да́ти і т. ін.] — у борг, з умовою повернення (брати, взяти, давати, дати і т. ін.).
Роздавав [Тихін], нехай вже свій [хліб], усім даром; а то вже і купований, що вже знаємо, що іменно по дорогій ціні купував, і той роздає без грошей, ніби у позичку… (Кв.-Осн., II, 1956, 136);
Дає [Кіндрат Комар] в позичку хлібця пуд, просить повернути два (Ковінька, Кутя.., 1960, 26).
Значення в інших словниках
- позичка — по́зичка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- позичка — [позиечка] -чкие, д. і м. -иец':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
- позичка — -и, ж. 1》 Дія за знач. позичати, позичити. || Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах. 2》 Те, що взяте або дане в борг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позичка — ПО́ЗИЧКА, и, ж. 1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити. Був голосок, та позички з'їли! (Номис); – Що я йому, хатня робітниця, бігати по хліб? “Позичте” – добрі мені позички, щодня (Я. Качура). 2. екон., фін. Словник української мови у 20 томах
- позичка — БОРГ (те, що взяте або дане в позику), ДОВГ діал.; ПО́ЗИКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах; гроші, надані або одержані в такий спосіб); ПО́ЗИЧКА (ужив. Словник синонімів української мови
- позичка — По́зичка, -чки, -чці; -зички, -зичок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- позичка — По́зичка, -ки ж. = позика. Позичка босоніж ходить. Ном. № 10618. Заспівав би — був голосок, та позички ззіли. Шевч. Словник української мови Грінченка