1. Словник української мови в 11 томах

позичковий

ПОЗИЧКО́ВИЙ, а, е. Стос. до позички.

Сторони можуть надати форму позичкового зобов’язання всякому боргові, що виникає з купівлі-продажу, наймання майна або іншої підстави (Цив. кодекс УРСР, 1950, 38);

Євгеній закинув про найближче: про стан селянства по селах, про читальні, каси позичкові (Фр., VII, 1951, 297).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позичковий — позичко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. позичковий — -а, -е. Стос. до позички. Позичковий капітал — капітал, власник якого надає його іншим особам на певний термін за заздалегідь обумовлений процент. Позичковий процент — плата позичальника кредитору за користування кредитом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позичковий — ПОЗИЧКО́ВИЙ, а, е. Стос. до позички. Сторони можуть надати форму позичкового зобов'язання всякому боргові, що виникає з купівлі-продажу, наймання майна або іншої підстави (з мови документів); Євгеній закинув про найближче: про стан селянства по селах, про читальні, каси позичкові (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. позичковий — Позичко́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)