покрасити

ЗАБА́РВЛЮВАТИ (надавати чому-небудь певної барви, кольору), ЗАФАРБО́ВУВАТИ, ФАРБУВА́ТИ, ЗАКРА́ШУВАТИ розм., КРА́СИ́ТИ розм., ОБА́РВЛЮВАТИ рідше, БА́РВИТИ рідко, ЗАФА́РБЛЮВАТИ рідко, ОФА́РБЛЮВАТИ рідко, ОФАРБО́ВУВАТИ рідко; РОЗФАРБО́ВУВАТИ, РОЗЦВІ́ЧУВАТИ (у різні кольори). — Док.: заба́рвити, зафарбува́ти, пофарбува́ти, офарбува́ти, закра́си́ти, покра́си́ти, оба́рвити, зафа́рбити, офа́рбити, розфарбува́ти, розцвіти́ти. Сонце нахилилось над північним обрієм, забарвивши море червоним кольором (М. Трублаїні); За крутими донецькими кряжами сідало сонце. Яскраві його промені черкалися снігу, зафарбовуючи простір у червоно-рожевий колір (В. Собко); Хороша осінь золота надходить спроквола. В червоні й жовті кольори вона фарбує лист (Н. Забіла); Звідкілясь вирвалось тьмяне полум'я, офарбувавши в блідо-рожевий колір небесне молоко (С. Голованівський); Сонце заходило й червоним промінням красило гребені снігу (С. Васильченко); Зійшло ясне сонце, обарвило в рожевий колір клубки білого диму (М. Старицький); Марія розшарілась, кров барвила її лице гарячим рум'янцем (Ю. Смолич); Палала даль, ридала даль імлиста, гаряча кров офарбила цвіти (В. Сосюра); Палаців зали високі Розцвічує пензель митця (М. Бажан).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покрасити — покра́си́ти 1 дієслово доконаного виду надати гарного вигляду рідко покраси́ти 2 дієслово доконаного виду пофарбувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. покрасити — -ашу, -асиш, док., перех., заст. Надати гарного вигляду, прикрасити; оздобити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покрасити — ПОКРАСИ́ТИ¹, ашу́, а́сиш, док., кого, що. 1. Те саме, що пофарбува́ти. А он дивись – з Золотоноші Який [гласний] одмітний від других, – Покрасив в чорне брови (Панас Мирний); Такі ляди коло вікон вицяцькував та покрасив [Хведір Турпак]... Словник української мови у 20 томах
  4. покрасити — ПОКРАСИ́ТИ¹, ашу́, а́сиш, док., перех. 1. Те саме, що пофарбува́ти. А он дивись — з Золотоноші Який [гласний] одмітний від других, — Покрасив в чорне брови (Мирний, V, 1955, 287); Такі ляди коло вікон вицяцькував та покрасив [Хведір Турпак]... Словник української мови в 11 томах
  5. покрасити — Покраси́ти, -шу́, си́ш гл. Украсить; скрасить. Одна молода чорнобрива і всіх покрасила. КС. 1883. II. 374. Словник української мови Грінченка