покращати

КРА́ЩАТИ (набувати кращої якості, ставати кращим; про людину — ставати вродливішою), ХОРОШІ́ТИ, ЛІ́ПШАТИ, КРАСИВІ́ШАТИ розм., ГАРНІ́ШАТИ розм. (про людей); РОЗЦВІТА́ТИ розм., СВІЖІ́ТИ розм. (про людей — набувати свіжішого, здоровішого вигляду). — Док.: покра́щати, похороші́ти, полі́пшати, покрасиві́ти, покрасиві́шати, погарні́шати, розцвісти́, посвіжі́ти, посвіжі́шати. Влітку ходить паром, а як Дніпро і Конка замерзнуть, тоді шляхи кращають (Ю. Яновський); Ольга все кращала (І. Нечуй-Левицький); Здрастуй, ранок Вітчизни! Тобі хорошіти з роками (Л. Забашта); Фізичне здоров'я його не руйнувалося з такого режиму, а ще ніби й ліпшало, міцнішало (А. Кримський); Він усміхається скупо, краєм рота, а глянувши на неї, аж трохи ніяковіє і одразу якось красивішає з лиця (О. Гончар); Данило, хоч ще й напружений, насторожений увесь, але вже трохи заспокоюється, аж гарнішає на виду (І. Гончаренко); Мелашка розцвіла і стала повніша на виду (І. Нечуй-Левицький); Трясли (розвідники) на себе густе, листате гілля, оббризкуючись рясною росою, свіжіючи на виду (О. Гончар). — Пор. полі́пшитися.

ПОЛІ́ПШИТИСЯ (стати кращим, досконалішим, більш задовільним тощо), ПОЛІ́ПШАТИ, ПОКРА́ЩАТИ, ПОЛУ́ЧЧАТИ розм.; УДОСКОНА́ЛИТИСЯ (ВДОСКОНА́ЛИТИСЯ), ПОПРА́ВИТИСЯ, ВИ́ПРАВИТИСЯ рідше (про справу, становище, яке склалося, і т. ін. — змінитися на краще); ПІДНЕСТИ́СЯ, ПІДНЯ́ТИСЯ (ПІДІЙНЯ́ТИСЯ), ПІДВИ́ЩИТИСЯ (про настрій). — Недок.: полі́пшуватися, удоскона́люватися (вдоскона́люватися), поправля́тися, виправля́тися, підно́ситися, підніма́тися (підійма́тися), підви́щуватися. Маю добру надію, що Ваш принаймні матеріальний стан мусить поліпшитись (Леся Українка); Поляки хоч і встигли вже обвалувати з усіх боків свій табір, але настрій від цього не поліпшав (П. Панч); Коли родився ти, а наші обставини трошки покращали, то дванадцять літ, дванадцять літ ми тільки й жили тим, що от, нарешті, ти будеш учитися (Г. Хоткевич); Упивались і чужої І своєї крові!.. — А получчали? ..ба де-то! Ще гіршими стали (Т. Шевченко); Збагатилися і удосконалилися синтаксично-фразеологічні конструкції української мови (з наукової літератури); З приїздом на Різдво Тасі відносини поправилися (М. Коцюбинський); Федір Іполитович прочитав ту кляту статтю від першого слова до останнього. Настрій од того йому не піднісся (Ю. Шовкопляс); Вже сотні знають про втішну новину. Піднімався дух у в'язнів, вони відчували себе людьми, здатними боротися (А. Хижняк); Настрій його підвищився. Все на світі здавалося чудовим, забарвилося сонцем і радістю (З. Тулуб). — Пор. кра́щати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покращати — покра́щати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покращати — ПОКРАЩАТИ – ПОКРАЩИТИ – ПОЛІПШИТИ – ПОЛІПШАТИ Покращати, неперех. Стати кращим; поліпшитися. Покращити, перех. Те саме, що поліпшити. Поліпшити, перех. Зробити кращим, досконалішим за якістю, властивістю тощо. Поліпшати, неперех. Те саме, що покращати. Літературне слововживання
  3. покращати — (кому) неос. стати краще; (злиця) погарнішати, стати гарнішим. Словник синонімів Караванського
  4. покращати — -аю, -аєш, док. Стати кращим; поліпшитися. || кому, безос. Стати кращим (перев. про стан здоров'я). || Стати вродливішим, гарнішим, набути кращого вигляду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. покращати — ПОКРА́ЩАТИ, аю, аєш, док. Стати кращим; поліпшитися. [Мавка:] Ти сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав, відколи ми поєднались (Леся Українка); Все в хаті покращало... Словник української мови у 20 томах
  6. покращати — Покра́щати, -щаю, -щаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. покращати — ПОКРА́ЩАТИ, аю, аєш, док. Стати кращим; поліпшитися. [Мавка:] Ти сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав, відколи ми поєднались (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. покращати — Покра́щати, -щаю, -єш гл. 1) Похорошѣть, сдѣлаться красивѣе. Той чіпок так пристав до її лиця, що вона вдвоє покращала. Левиц. Пов. 64. 2) Сдѣлаться лучше. Словник української мови Грінченка