покремсати

РІ́ЗАТИ (чимсь гострим розділяти що-небудь на частини, подрібнювати тощо), НАРІЗА́ТИ (НАРІ́ЗУВАТИ), КРА́ЯТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), КРЕ́МСАТИ розм., КАРБУВА́ТИ заст.; БАТУВА́ТИ розм. (великими шматками); ЧИ́КАТИ розм., ЧИКРИ́ЖИТИ розм. (перев. ножем, ножицями); ПИЛЯ́ТИ (пилкою). — Док.: різну́ти, порі́зати, нарі́зати, покра́яти, покре́мсати, покарбува́ти, побатува́ти, розбатува́ти, чи́кнути, ша́ркнути, попиля́ти. Покликали його раз до двору дрова різати (М. Коцюбинський); Льотчик.. почав неквапом нарізати на сковороді яєчню (О. Гончар); Тимофій із жінкою сідають їсти; я теж витягаю свої припаси, щось краю ножиком (Г. Хоткевич); (Настя:) Сьогодні визвірився (Хома), кричав, що Соломії якось-то багато сала поклала і пшона, каже, багато... Я міряю, каже, а ти батуєш! (І. Карпенко-Карий); — Дозволь чикнути собі на пам'ять оцей гарненький локон... (О. Гончар); Теслярі уже тешуть колоди, пильщики пиляють дошки (І. Рябокляч).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покремсати — покре́мса́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. покремсати — -емсаю, -емсаєш, док., перех., розм. Грубо, нерівно порізати, розідрати, пошматувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покремсати — ПОКРЕ́МСА́ТИ, е́мса́ю, е́мса́єш, док., що, розм. Грубо, нерівно порізати, розідрати, пошматувати. Шубку варто було всуціль покремсати!.. (Ю. Смолич); – Навалився на нашу ділянку цілий полк моторизованої піхоти, танки, міномети. Всю землю залізом і вогнем покремсали (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
  4. покремсати — ПОКРЕ́МСА́ТИ, е́мса́ю, е́мса́єш, док., перех., розм. Грубо, нерівно порізати, розідрати, пошматувати. Шубку варто було всуціль покремсати!.. (Смолич, Дитинство, 1937, 114); — Навалився на нашу ділянку цілий полк моторизованої піхоти, танки, міномети. Словник української мови в 11 томах