покров

ЛИ́СТЯ збірн. (тонкі, звичайно зелені пластинки, які вкривають рослину), ЛИСТ, ЛИСТВА́, ПОКРО́В поет. (стосовно дерев). І коли засне вечірнє місто, зацвіте примарою в імлі, буде чуть, як пада в сквері листя на долоні стомлені землі (В. Сосюра); Озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом (Леся Українка); Скелястий берег, високо здіймаючись над білими будівлями, був густо опірений зеленою листвою (П. Панч); Зненацька в зоряну ніч ударив мороз. І вже ільмові ронять свій покров (М. Рудь).

ПО́КРИВ (те, що покриває більш або менш суцільно якусь поверхню; верхній шар чогось), ПОКРО́В, ПОКРИВА́ЛО розм., ПЕЛЕНА́ перев. поет., НАМІ́ТКА перев. поет., ГАБА́ поет., УБРА́ННЯ́ (ВБРА́ННЯ́) поет., ПО́ЛОГ поет.; СА́ВАН поет. (перев. сніговий); ПОКРИТТЯ́, ПОКРІ́ВЛЯ рідше, НАКРИТТЯ́, НАВІ́С розм., НАМЕ́Т розм. (те, що накриває собою або приховує під собою що-небудь). Дужче пригріє сонце — і гола земля вкриється суцільним зеленим покривом (А. Шиян); Все навколо: майдан, дорога поміж деревами, вулиця, дахи будинків — покрилось білим, кришталево чистим пухнастим покровом (В. Козаченко); На гори, долини, Дніпра береги Розкинула ніч покривало (М. Вороний); Дивився Мустафа в далину, де на горбі в димовій пелені, наче над хмарами, височіли корпуси, вистромивши в небо ряди димарів (Я. Баш); В синяві густій Викочувалось сонце влітку Крізь хмар золочену намітку (М. Рильський); В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою (М. Вінграновський); Збігли струмками сніги... Уже зеленіють долини, Закучерявився гай. В свіжім убранні земля (переклад М. Зерова); Закривала (пилюга) собою город, тільки й видно було з-за її густого пологу — горіла на сонці золота баня на церкві... (Панас Мирний); Ночі темряві з завірюхами, Окували ви землю кригою, Вкрили геть її білим саваном, Приоздобили в срібло-паморозь... (М. Старицький); Борислав під покриттям темноти спав уже давно глибоким сном (І. Франко); У кутку над полом на жердці висить одежа — свитки, юпки, спідниці, .. під покрівлею тії тіні сидить Пріська (Панас Мирний); Літо засипа її могилу рясними квітками, а зима покрива холодним мертвим блискучим накриттям (Б. Грінченко); Видко знов зимовий краєвид, з важким навісом снігу на вітах дерев (Леся Українка); В затінях високих полонин ще латками біліють снігові намети (І. Чендей).

ПОКРИВА́ЛО (шматок тканини, шкіри тощо, яким покривають когось, щось), ПО́КРИВ, ПОКРИ́ВКА рідше, НАКИ́ДКА, УКРИВА́ЛО (ВКРИВА́ЛО), НАКРИВА́ЛО рідше, ГАБА́ поет., ПОКРО́В заст., ПОКРІВЕЦЬ заст., ОПО́НА заст.; ВЕРЕ́ТА, РЯДНО́, РЯДНИ́НА (з цупкої або домотканої тканини); ЛІ́ЖНИК (домоткане, звич. вовняне); КОЦ (КОЦЬ рідше) розм. (грубе однотонне вовняне покривало на ліжко); ПОЛА́ВОЧНИК заст. (для лави, ослона тощо); ПЛА́ХТА, ПЛАХТИ́НА (з картатої декоративної тканини); РАНТУ́Х діал. (легкий жіночий одяг, яким покривають голову і плечі). Ліжко стояло незаймане, застелене коштовним покривалом (А. Шиян); При березі гори в жалобі, снігами лямовані хмари всі чорні, мов покрив на гробі, під ними узгір'я, як мари... (Леся Українка); То був невисокий, обідраний дощенту чоловічок. Замість корзна мав на собі якусь луб'яну покривку (П. Загребельний); Вона вишила йому гарненьку накидку на стіл (переклад С. Масляка); Єремія знов упав на ліжко й закутався укривалом з головою (І. Нечуй-Левицький); Лиця ченців зсохлись на корінець, потемніли, такими ж були й руки, виставлені з-під накривала (П. Панч); І, як в синьому небі півночі Заколихані вітром зірки, Під габою горять твої очі, — Ті ж жарини огнисті й палкі (Я. Щоголів); Легке прозорчасте одіння майже не ховало її тендітного тіла, тільки од пояса до ніг вкривав її тоненький білий покров (переклад М. Лукаша); Юлка присіла до чоловіка, загорнула йому коліна покрівцем (М. Томчаній); Панни заслонили опонами та килимами піч (І. Нечуй-Левицький); Відпочиваючи, я примостився горизнак на дерев'яному тапчані, застеленому барвистою веретою (Є. Гуцало); Послала їм долівку ряднами, А собі у голови — кужіль (Б. Олійник); (Бабуся:) Поспішайте, посуд мийте, Гарно вимажіть долівку, Стіл рядниною накрийте (О. Олесь); В коморі, на м'яких ліжниках, витягнувшися, лежала Катерина (Г. Хоткевич); Ярема і Кемпер їхали в одних санях. Лежали на сіні, вкритім теплим гуцульським коцом (П. Загребельний); Уздовж стін лави, покриті полавочниками з червоного сукна (Б. Грінченко); Зелено-червоними плахтами стільчики повкривані (П. Куліш); Позирнув (Гриць) на ту грушу, що, буйна та розкішна, закривала мов плахтиною Настусину хату (Ганна Барвінок); Уся в рантухах та в намистах золотих (Ю. Федькович). — Пор. ко́вдра.