полотніти
БЛІ́ДНУТИ (про обличчя — втрачати рум'янець і взагалі природну свіжість під впливом сильних почуттів, хвороби і т. ін.), БЛІДНІ́ТИ заст., БІЛІ́ТИ підсил., СІРІ́ТИ підсил., ПОЛОТНІ́ТИ підсил., ЗЕЛЕНІ́ТИ підсил. розм. — Д о к.: зблі́днути, поблі́днути, побілі́ти, збілі́ти, посірі́ти, пополотні́ти, сполотні́ти, позелені́ти. — І це брехня! — злісно викрикнув хлопець, бліднучи від обурення, аж ластовиння повиступало біля носа (О. Гончар); Дорн білів з кожним словом розповіді Буша (В. Собко); Рум'яні лиця наших хлопців сіріли від хвилювання (І. Волошин); Лице його то полотніло, то наливалося кров'ю (Панас Мирний); — Вони (мужики) аж зеленіють і сохнуть від злості, дивлячись на вашу землю (М. Стельмах).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полотніти — Бліднути, біліти, ставати білим, як полотно <�стіна, крейда, смерть>. Словник синонімів Караванського
- полотніти — див. боятися Словник синонімів Вусика
- полотніти — -ію, -ієш, недок. Ставати блідим, білим як полотно; бліднути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полотніти — полотні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- полотніти — ПОЛОТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати блідим, білим як полотно; бліднути. Лице його то полотніло, то наливалося кров'ю (Панас Мирний); Часто-густо він закушував губи, щоб не розпалитися гнівом. То полотнів, то червонів (Ю. Шовкопляс); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- полотніти — ПОЛОТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати блідим, білим як полотно; бліднути. Лице його то полотніло, то наливалося кров’ю (Мирний, IV, 1955, 60); Часто-густо він закушував губи, щоб не розпалитися гнівом. То полотнів, то червонів (Шовк. Словник української мови в 11 томах
- полотніти — Полотні́ти, -ні́ю, -єш гл. Блѣднѣть, дѣлаться бѣлымъ какъ полотно. Словник української мови Грінченка