полохливий

БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл., СТРАХОПУ́ДЛИВИЙ підсил. розм., СТРАХОПУ́ДНИЙ підсил. розм.; ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙ поет., ТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ХАРАПУ́ДЛИВИЙ розм. (звичайно про тварин — який легко лякається, відчуває страх перед найменшою небезпекою); НЕСМІ́ЛИ́ВИЙ, НЕСМІ́ЛИЙ (не впевнений у собі, у своїх силах, боязкий і нерішучий); МАЛОДУ́ШНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ (який пасує, відступає перед труднощами, небезпекою, не має мужності виступити з рішучим вчинком). — Вчора прибув сюди з Сенчі пан Суфщинський з жінкою та з дітьми. Панок боязкий, а його жінка ще полохливіша: бояться обоє тут зоставатись (І. Нечуй-Левицький); Олесю наче хто підмінив. До цього відлюдкувата, мовчазна, боязлива, вона поволі відтавала, вперше за все своє коротеньке життя обласкана братом (А. Дімаров); Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих (як Долгін) Нерчин зустрічав (Н. Рибак); Біжить лякливий ворог, лишаючи на темному шляху людей, гармати, танки, кулемети (Л. Первомайський); Дехто з наших уже бачив лісника зблизька і вважає, що він несимпатичний, полохливий, обережний (П. Автомонов); — Не хвилюйся, моя трепетна лань, — лагідно озвався (батько до матері) (Є. Кравченко); — Подумавши, — сам зрозумієш, що вибраний мною спосіб — єдиний; показати самого себе перед Ольгою малодушним, несправедливим, мізерним боягузом (П. Колесник); — А що... що, коли мені там (у лікарні) скажуть: "Надто пізно, тепер уже ніщо не допоможе.."? — Шуро, — сказав батько, — невже ти така легкодуха? (О. Донченко). — Пор. зля́каний.

БОЯЗКИ́Й (властивий боязкій людині, який виражає страх), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл.; ЗА́ЯЧИЙ зневажл. (перев. у складі деяких стійких словосполучень); ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. (сповнений страху, переляку); НЕСМІ́ЛИ́ВИЙ, НЕСМІ́ЛИЙ (властивий несміливій людині); МАЛОДУ́ШНИЙ (властивий малодушній людині). Загальне мовчання. Один тільки голос почувся з юрби, боязкий, невпевнений: — Страшно армії, сам казав... (О. Довженко); Уляна крадькома переводила свій боязливий погляд з дитини на його (Федора), і серце її замирало (Панас Мирний); Вона так багато пережила за ці кілька годин. На зборах її образив Масло, потім ці хулігани, боягузлива втеча Любчика (А. Хижняк); (Дон Жуан:) Ей, Сганарелю, набрався ти тут заячого духу! (Леся Українка); Але їхнє (бандитів) зухвальство було якимось настороженим, лякливим, як у вовків, що, забравшись вночі до кошари, кожної хвилі чекають появи людей (Ю. Бедзик); Вона побачила в його очах не гнів і злобу, а полохливий відблиск чи то страху, чи болю (М. Стельмах). — На тих, хто хлипав голосно, Іван Бриль грізно гримав — за малодушне співчування люмпеновіархаровцеві, дезорганізаторові пролетарської єдності (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полохливий — Лякливий, полохкий, (кінь) харапудливий; п! БОЯЗКИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. полохливий — див. боязкий Словник синонімів Вусика
  3. полохливий — -а, -е. Який легко полохається. || Який виражає страх, переляк. || Пройнятий страхом, переляком. || Сповнений занепокоєння, хвилювання і т. ін.; неспокійний, тривожний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. полохливий — полохли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  5. полохливий — ПОЛОХЛИ́ВИЙ, а, е. Який легко полохається. – Ху! .. Бодай вас, Хомо, як налякали .. Я, знаєте, тепер такий полохливий, що й тіні своєї боюся (М. Коцюбинський); Йому здалося, що перед ним стала якась гайова царівна, .. Словник української мови у 20 томах
  6. полохливий — не з полохли́вих (полохки́х). Сміливий, небоязкий. Парубок був не з полохливих. — Та що це таке .. Бить будете мене? — сміливо казав він (С. Васильченко); — Не з полохких я, пане мій, Ниць чолом не хилюсь… (П. Грабовський). Фразеологічний словник української мови
  7. полохливий — Полохли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. полохливий — ПОЛОХЛИ́ВИЙ, а, е. Який легко полохається. — Ху!.. Бодай вас, Хомо, як налякали.. Я, знаєте, тепер такий полохливий, що й тіні своєї боюся (Коцюб., II, 1955, 34); Йому здалося, що перед ним стала якась гайова царівна,.. Словник української мови в 11 томах
  9. полохливий — Полохливий, -а, -е Пугливый, робкій. Голуб полохливий. К. Досв. 140. Шкодливий як кішка, а полохливий як заєць. Словник української мови Грінченка