полохливий

ПОЛОХЛИ́ВИЙ, а, е. Який легко полохається.

— Ху!.. Бодай вас, Хомо, як налякали.. Я, знаєте, тепер такий полохливий, що й тіні своєї боюся (Коцюб., II, 1955, 34);

Йому здалося, що перед ним стала якась гайова царівна,.. гарна, як квітка, легенька й полохлива, як пташка (Гр., II, 1963, 331);

— Дика антилопа, полохлива лань довірливо пасеться в сусідстві з могутнім бізоном та зубром… (Гончар, Таврія, 1952, 134);

Його.. приваблюють неозорі степи, над якими горить ясне сонце, дзвенять пісні птахів, свистять полохливі ховрахи (Грим., Кавалер.., 1955, 13);

*Образно. Без вітру шумів полохливий лист на осиках (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 510);

// Який виражає страх, переляк.

Вся її постать нагадувала ящурку [ящірку], — тонка, гнучка,з меткими і разом полохливими рухами (Л. Укр., III, 1952, 714);

Едельвейс.. походив по кімнаті, а за ним снував полохливий Квасників погляд (Кулик, Записки консула, 1958, 227);

// Пройнятий страхом, переляком.

Може, совість, завжди спізніле, а в неї ще й полохливе відчуття життєвих норм (Ле, Міжгір’я, 1953, 36);

*Образно. Лампа блідо горіла і блимала, полохливий присмерк товпився по кутках (Коцюба, Перед грозою, 1958, 202);

// Сповнений занепокоєння, хвилювання і т. ін.; неспокійний, тривожний.

Стара статечна зайчиха обдурила за свій п’ятирічний полохливий вік не одну пару собак (Коп., Як вони.., 1948, 8).

Не з полохли́вих; Не [з] полохли́вого деся́тка — сміливий, небоязкий.

Парубок був не з полохливих — Та що це таке?.. Бить будете мене? — сміливо казав він (Вас., Незібр. тв., 1941, 181);

Вискочив наперед з вилами в руках Левко. Та підлітки були не з полохливого десятка. Дрючки і вила вмить схрестилися (Грим., Кавалер.., 1955, 246).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me