1. Словник синонімів української мови

попліч

ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал. Гризельда посадила поруч з собою Мавру, а проти себе її небогу Тодозю (І. Нечуй-Левицький); Я тихо йшов з тобою поряд. Юрби шумлива течія. За теплий твій, несмілий погляд Спасибі, радосте моя! (Т. Масенко); (Катря:) З тобою я в підзамче: я клялась, Що ні на крок не відступлю від тебе — І битися ми будем попліч вдвох, І умремо... (М. Старицький); Ось вони обидва стоять перед нами пліч-о-пліч (О. Довженко); І опліч пішли в полонинах, На сяйво одної мети, Два велетні, два двоєдиних По крові й по мові — брати! (С. Крижанівський); Обіч, за кілька кроків, — кузня. Двері були зачинені (А. Головко); До самої стежки, що круто спадала до Вужачої, вони йшли обік (Л. Юхвід); Сьогодні, коли перечитую ті розгублені пожовклі листочки, здається іноді, що не я те переживала, — здається — неначеб я йшла побіч — і гляділа на себе... (Уляна Кравченко); — Ти думаєш, — ..почала Галя, — ..легко мені дивитись на життя батькове побік з життям добрих людей? (Панас Мирний); Ставок недалечко, під боком у комуни (О. Донченко); (Карпо Карпович:) Чуже бачимо під лісом, свого не бачимо під носом (А. Крижанівський); Пійде обруч із паніматкою (П. Куліш); Гора, в ній нора з дверима, побіля товстий явір (М. Кропивницький); Кумова хата стоїть підспіль з моєю (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. бли́зько.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попліч — по́пліч 1 прислівник незмінювана словникова одиниця по́пліч 2 прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. попліч — пр., ПОРУЧ, поряд; ФР. одночасно, водночас, заразом. Словник синонімів Караванського
  3. попліч — див. близько Словник синонімів Вусика
  4. попліч — присл. 1》 Близько один біля одного; поряд. 2》 у знач. прийм., з род. в.; з оруд. в. у сполуч. з прийм. з (із). Указує на просторову близькість кого-небудь до когось. || Уживається на позначення особи, разом з якою перебуває хто-небудь десь чи бере участь у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. попліч — ПО́ПЛІЧ, присл. 1. Близько один біля одного; поряд. Мати сіла коло неї попліч, присунулась дуже близенько (І. Нечуй-Левицький); Почервонів [Андрій], зірвавсь на рівні ноги, по-парубоцькому обгорнув за стан [Тетяну], став попліч (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  6. попліч — По́плі́ч кого, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. попліч — ПО́ПЛІЧ, присл. 1. Близько один біля одного; поряд. Мати сіла коло неї попліч, присунулась дуже близенько (Н.-Лев., III, 1956, 333); Почервонів [Андрій], зірвавсь на рівні ноги, по-парубоцькому обгорнув за стан [Тетяну], став попліч (Вас., II, 1959, 83). Словник української мови в 11 томах
  8. попліч — По́пліч нар. Рядомъ, плечо съ плечемъ. Будем... попліч його дванадцять парсон сажати. АД. II. 121. Попліч сиділа коло його стара бабуся. МВ. (О. 1862. І. 91). Словник української мови Грінченка