пополірувати

ПОЛІРУВА́ТИ (обробляючи певним чином якусь поверхню, надавати їй блиску), ШЛІФУВА́ТИ, ГЛЯНСУВА́ТИ (ГЛЯНЦЮВА́ТИ) (ГЛЯНЦУВА́ТИ). — Док.: відполірува́ти, пополірува́ти, відшліфувати, пошліфува́ти, наглянсува́ти, ви́глянцувати. Хлопець ретельно полірує офіцерські чоботи (Ю. Яновський); Шліфуй, обточуй райдужний опал (М. Драй-Хмара); Кочегар жмутком цурбаток глянсував боки паровоза (І. Чендей).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пополірувати — пополірува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пополірувати — -ую, -уєш, перех. Док. до полірувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пополірувати — ПОПОЛІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш. що. Док. до полірува́ти. Сергій урочисто вніс у кімнату дбайливо зроблену полицю для книжок. Він її добре пополірував (О. Копиленко). Словник української мови у 20 томах
  4. пополірувати — ПОПОЛІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш. перех. Док. до полірува́ти. Сергій урочисто вніс у кімнату дбайливо зроблену полицю для книжок. Він її добре пополірував (Коп., Земля.., 1957, 191). Словник української мови в 11 томах