1. Словник синонімів української мови

поручати

ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. (кого, що на кого — від'їжджаючи, залишаючи). — Док.: доручи́ти, покла́сти, приручи́ти, поручи́ти, приста́вити кого посади́ти кого на що розм. припоручи́ти, дові́рити, пові́рити, поки́нути, полиши́ти. — Нам цю справу доручають ті самі авторитетні органи, від яких залежить і рішення про концесії (І. Ле); — Мудрий Федір Йосипович, нічого не скажеш: не хоче, щоб наш відділ відсторонився, все на нас покладає (М. Ю. Тарновський); Він часом посилав її доглядати сапальниць на буряках або приручав одвезти полудень косарям (М. Коцюбинський); Він поручив також пильно стежити за хлопцями, коли їх поведуть (І. Франко); Баба Зінька приставила готувати обід молодиць, котрі добре знали куховарську справу (І. Нечуй-Левицький); То ти дзвониш, то тобі дзвонять, — посадили ж на культуру, гаряче місце! (О. Гончар); — Хай сам, гладкий, пасе. — Мені мати не припоручали (Панас Мирний); Не довіряй вовку череду (прислів'я); — Господині сільські стали самі повіряти мені гусей (І. Франко); — На кого ж ти мене покидаєш із малими діточками? (Григорій Тютюнник); При війську треба служити 2-3 роки без перерви, ..полишати поле й хату на жінку й діти (О. Кобилянська). — Пор. 1. наванта́жити.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поручати — поруча́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. поручати — Поруча́ти. Рекомендувати. Перша буковиньска рафінерия спірітусу, фабрикация руму і лікерів “С. Рудіх. Радівці" поручає свої знамениті стрітуози, руми і лікери в бочках і фляшках, також як спеціяльність — столову горівку і ручить... Українська літературна мова на Буковині
  3. поручати — -аю, -аєш, недок., поручити, -ручу, -ручиш, док., перех., також з інфін., рідко. Покладати на когось виконання чого-небудь; доручати. || Покладати на когось турботу про кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поручати — Доручати, доручити, подоручати, припоручати, припоручити, поприпоручати, приручати, приручити Словник чужослів Павло Штепа
  5. поручати — ПОРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРУЧИ́ТИ, ручу́, ру́чиш, док., що, також з інфін., рідко. Покладати на когось виконання чого-небудь; доручати. – Що вам, паніматко, далеко шукати [робітників], .. ви мені поручіть сю будову (І. Словник української мови у 20 томах
  6. поручати — поруча́ти рекомендувати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. поручати — ПОРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРУЧИ́ТИ, ручу́, ру́чиш, док., перех., також з інфін., рідко. Покладати на когось виконання чого-небудь; доручати. — Що вам, паніматко, далеко шукати [робітників], ..ви мені поручіть сю будову (Фр. Словник української мови в 11 томах