поручати

Значення в інших словниках

1. поручати — поруча́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. поручати — Поруча́ти. Рекомендувати. Перша буковиньска рафінерия спірітусу, фабрикация руму і лікерів “С. Рудіх. Радівці" поручає свої знамениті стрітуози, руми і лікери в бочках і фляшках, також як спеціяльність — столову горівку і ручить... Українська літературна мова на Буковині
3. поручати — -аю, -аєш, недок., поручити, -ручу, -ручиш, док., перех., також з інфін., рідко. Покладати на когось виконання чого-небудь; доручати. || Покладати на когось турботу про кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поручати — Доручати, доручити, подоручати, припоручати, припоручити, поприпоручати, приручати, приручити Словник чужослів Павло Штепа
5. поручати — ПОРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРУЧИ́ТИ, ручу́, ру́чиш, док., що, також з інфін., рідко. Покладати на когось виконання чого-небудь; доручати. – Що вам, паніматко, далеко шукати [робітників], .. ви мені поручіть сю будову (І. Словник української мови у 20 томах
6. поручати — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. Словник синонімів української мови
7. поручати — ПОРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРУЧИ́ТИ, ручу́, ру́чиш, док., перех., також з інфін., рідко. Покладати на когось виконання чого-небудь; доручати. — Що вам, паніматко, далеко шукати [робітників], ..ви мені поручіть сю будову (Фр. Словник української мови в 11 томах