посваритися

ПОСВАРИ́ТИСЯ (вступити в сварку, в суперечку з кимсь), РОЗСВАРИ́ТИСЯ розм., ПОСЕ́РДИТИСЯ розм., ПОГНІ́ВАТИСЯ розм., ПОГРИ́МАТИСЯ розм., ПОГРИ́ЗТИСЯ розм., ПОЇ́СТИСЯ розм., ПОГИ́РКАТИСЯ розм., ПОЛА́ЯТИСЯ розм., ОБЛА́ЯТИСЯ розм. рідше, ПОРІЗНИ́ТИСЯ діал.; РОЗБРАТА́ТИСЯ розм. (про близьких друзів). — Чого засмутився, Юрку? З батьком посварилися? (М. Томчаній); Скинула (кобила) лоша, і Турії розсварилися — Мирон з Ганкою, діти між собою (Б. Харчук); Розділивши батьківське добро, обидві сестри посердились (І. Нечуй-Левицький); — Не розумію, пані, вашої невірності — скажіть хоч тепер, чи не любите, чи погнівалися із своїм гарним Юстином? (Уляна Кравченко); Отак було Юрко з Іваном Федоровичем при зустрічі обов'язково погримаються... (Остап Вишня); (Максим:) Ви вже, Прісю, одсердились? (Пріся:) Та що з вами зробиш — не хотілось погризтись наостанку (С. Васильченко); — Вибачте, що ми сьогодні з вами трохи погиркались... (О. Досвітній); — Тато вчора прибігли із сінокосу сердиті, люті, із вашими полаялися, чи що (Григорій Тютюнник); Він облаявся зо всіма (Словник Б. Грінченка); Як яблучка розкотилися, То так же ми порізнилися (пісня); — Глядіть, Танасію, аби ми не розбраталися! Майтеся гаразд (А. Крушельницький). — Пор. 1. свари́тися.

СВАРИ́ТИСЯ без додатка, з ким (дорікати один одному, звинувачувати один одного в чомусь тощо), ПЕРЕСВА́РЮВАТИСЯ, КОЛОТИ́ТИСЯ, ГРИ́ЗТИСЯ розм., ГАРИ́КАТИСЯ розм., ГИ́РКАТИСЯ розм., ГА́РКАТИСЯ розм., ЗМАГА́ТИСЯ розм. рідше, ВАДИТИСЯ діал., ВАГУВА́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИСЯ діал.; ПІКІ́РУВАТИСЯ (обмінюватися гострими словами); СКАНДА́ЛИТИ (вчиняти особливо гостру, галасливу сварку, що набуває розголосу); ЛА́ЯТИСЯ, ПАПЛЮ́ЖИТИСЯ розм. (ображати один одного лайливими словами); ЗАДИРА́ТИСЯ з ким, ЗАЇДА́ТИСЯ з ким (починати сварку); БАТЬКУВА́ТИСЯ (особливо грубо). Чи то раз бува, що чоловік із жінкою сваряться? (Леся Українка); (Мусій:) Як маємо гризтись та свариться, Давайте будемо краще мириться (М. Кропивницький); Гризеться (Лукія Назарівна) з директором, ніколи, здається, між ними миру нема (О. Гончар); Старий знову чогось не помирився із сином і навіть у Святвечір знайшов час гарикатись (М. Стельмах); Діти щебечуть під вікном, не гиркаються (В. Кучер); (Рябина:) Оба вони (писар і корчмар).. потаємно гаркаються (І. Франко); Соломія.. реготалась, неначе вона й не змагалась і не лаялась з Романом того-таки дня (І. Нечуй-Левицький); Не зжиться двом добрим молодцям: Із-за мене все вадяться вони (І. Франко); Він кислоокої Хвеськи, що батько йому велить любити й брати за себе, не хоче і вони щодня вагуються (Ганна Барвінок); Судія.. говорив зо мною по-людськи, не кричав, не фукався (І. Франко); Мсьє і мадам Енно, пікіруючися гострими слівцями з приводу щойно пережитих пригод, стояли поруч на носі катера (Ю. Смолич); — А батько, мати дома? — Дома. — Що ж вони роблять? — Лаються (Панас Мирний); Ледаркуватий, добродушний.. Піхтір не любив задиратись з хлопцями (С. Васильченко); Віктор рішуче приступив до Тимка: — Чого ти заїдаєшся? (Ю. Збанацький). — Пор. 1. посвари́тися.