посвячувати

ЖЕ́РТВУВАТИ ким, чим, заради, задля кого, чого (нічого не шкодувати задля когось, чогось), ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого, ОФІРУВА́ТИ що, чим, рідше, ПОСВЯ́ЧУВАТИ що, діал. — Док.: поже́ртвувати, відмо́витися, офірува́ти, посвяти́ти. Яка людина, жінка! Яка духовна сила й готовність жертвувати заради інших, бути для них зорею ясною в тяжкі хвилини!.. (Вал. Шевчук); Воїн чорнявий, од щастя і слави радо відмовився б я, тільки б сіяла, як в сонці отави, вільна Вкраїна моя! (В. Сосюра); — Я для неї життя своє офірувала. Рук не покладала, поки в люди не вивела (Я. Гримайло); І тут (при роботі) він показав свою енергію та тямучість, свій бистрий розум та вірний спосіб числення, що задля сподіваної більшої користі радо посвячує меншу (І. Франко).

ПРИСВЯ́ЧУВАТИ кому, чому (призначати або підносити в дар комусь твір літератури чи мистецтва), ВІДДАВА́ТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИ, ПОСВЯЩА́ТИ заст.; ПРИУРО́ЧУВАТИ до чого (одну подію до іншої, перев. урочистої). — Док.: присвяти́ти, відда́ти, посвяти́ти, приуро́чити. Пушкіна перекладали на українську мову ще за його життя, причому перекладач "Полтави" Євген Гребінка присвятив свою роботу авторові (М. Рильський); Кожну думу, кожну пісню я Вітчизні віддаю (В. Сосюра); Наближалось якесь побутове свято. Заступник голови, він же рільник артілі, приурочив до нього вихідний день (І. Волошин).

ПОСТУПА́ТИСЯ кому чим (переставати сперечатися з кимсь, заперечувати комусь; іти на поступки комусь), УСТУПА́ТИ (ВСТУПА́ТИ) кому, розм., ПІДДАВА́ТИСЯ кому, розм., УСТУПА́ТИСЯ (ВСТУПАТИСЯ) діал., ПОСВЯ́ЧУВАТИ кому що, діал.; ВІДСТУПА́ТИ, ПОДАВА́ТИСЯ (під тиском когось, чогось припиняти свою боротьбу, діяльність тощо). — Док.: поступи́тися, уступити (вступи́ти), підда́тися, уступи́тися (вступи́тися), посвяти́ти, відступи́ти, пода́тися. Коростильов ні з ким не сварився і завжди поступався сильнішим... (Григорій Тютюнник); Краще свого вступить, аби на себе ніякої плями не навести (збірник "Народні оповідання"); Не буду його сердити, буду піддаваться... (Г. Квітка-Основ'яненко); Внутрішній голос на своєму стоїть, а я на своєму, ніхто вступатись не вступається (Є. Гуцало); Він показав.. свій бистрий розум та вірний спосіб числення, що задля сподіваної більшої користі радо посвячує меншу (І. Франко); — Треба було зманеврувати: удати, ніби відступаєш, і пошукати біля себе людей, які однаково з вами думають (Ю. Шовкопляс); (Химка:) Довго я не подавалася, — як.. кинути матір та поїхати з паничем? (Панас Мирний).

ПРИЙМА́ТИ (допускати в своє товариство, до складу якогось об'єднання людей), БРА́ТИ, ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ВКЛЮЧА́ТИ, ПРИСВО́ЮВАТИ заст.; ПРИЛУЧА́ТИ, ЗАЛУЧА́ТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИ кого у кого (до свого гурту, товариства тощо). — Док.: прийня́ти (приня́ти рідко), прия́ти заст. узя́ти (взя́ти), ввести́ (увести́), включи́ти, присво́їти, прилучи́ти, залучи́ти, посвяти́ти. Єремія приймав до себе на військову службу в козаки не тільки католиків, але й українців і уніятів (І. Нечуй-Левицький); Шануючи вашу приязнь до літератури, до живого слова, вважаю за свій обов'язок увести вас до нашого Олімпу (Я. Качура); Професора Драгу.. включили до лекторської групи (В. Кучер); Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні (Словник Б. Грінченка); — Недобитих данаями, на суходолах і в морі Повною чашею горя напоєних, голих, голодних — Нас до господи й до царства свого прилучаєш! (переклад М. Зерова); Радили Шафоросту скористатись цими підшефниками.. Але Шафорост навіть обурювався. Не вистачало йому залучати на будову ще й злочинний елемент (Я. Баш). — Пор. 1. зарахо́вувати.

СВЯТИ́ТИ (здійснювати церковний обряд свячення), ОСВЯ́ЧУВАТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИ. — Док.: посвяти́ти, освяти́ти. Коли б мені хоч одну дочку! Вже я й хати святив, і пшеницю сіяв (І. Нечуй-Левицький); А тим часом гайдамаки Ножі освятили (Т. Шевченко).