поскупитися

СКУПИ́ТИСЯ на що, без додатка і з інфін. (неохоче витрачати що-небудь, уникати витрат), СКУПУВА́ТИ рідше, ТРУСИ́ТИСЯ над чим і без додатка, підсил., ТРЕМТІ́ТИ над чим, підсил., ДРИЖА́ТИ підсил., ТРЯСТИ́СЯ над чим, підсил. розм. — Док.: поскупи́тися, поскупува́ти. — Як кого, то годує (Кіндрат) і поїть. Для своїх підлабузників не скупиться на народне добро (А. Головко); Та не скупую я ніколи для гостей (М. Рильський); Густав обурений.. Доки він з матір'ю буде труситися над кожною кроною (А. Хижняк); — Засвіти, Горпино, якогось мигунця. А то кат зна чим капариш, — говорить так, начебто не він, а дружина так тремтить над гасом (М. Стельмах); Дрижав (цар Латин), як Каїн, за алтин (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поскупитися — поскупи́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поскупитися — -плюся, -пишся; мн. поскупляться; док. Виявити скупість, надмірну заощадливість; пошкодувати витратити гроші на що-небудь або подарувати щось кому-небудь. || на що, чим. Дати, витратити дуже мало чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поскупитися — ПОСКУПИ́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. поскупля́ться; док. Виявити скупість, надмірну економність; пошкодувати витратити гроші на що-небудь або подарувати щось кому-небудь. Поскупивсь ти [пан] цяцьки Прислать на свитину, – Присилай же гвіздки Забить домовину!... Словник української мови у 20 томах
  4. поскупитися — не поскупи́тися / не скупи́тися на фа́рби, книжн. Висвітлювати, зображувати кого-, що-небудь дуже виразно (перев. з перебільшенням). Ще тільки вчора Роман читав у газеті про нього захоплюючий нарис. Автор нарису не поскупився на фарби, використав усю свою палітру (В. Минко). Фразеологічний словник української мови
  5. поскупитися — ПОСКУПИ́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. поскупля́ться; док. Виявити скупість, надмірну економність; пошкодувати витратити гроші на що-небудь або подарувати щось кому-небудь. Поскупивсь ти [пан] цяцьки Прислать на свитину, — Присилай же гвіздки Забить домовину!... Словник української мови в 11 томах
  6. поскупитися — Поскупитися, -плюся, -пишся гл. Поскупиться. Наділив Бог і розумом, і голосом, і вродою, та на талан поскупився. Ком. Пр. № 361. Не поскупись наняти биржу. Кв. Словник української мови Грінченка