посланець

ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді.. Та й переказує цареві Туру (А. Кримський); Чи ж все буть йому кар вістуном І погрозою в людях!? (І. Франко); Ось вістовник біжить із гір..; Якби він нам приніс хорошу вість (переклад М. Лукаша); І вістовець не приходить од їх, щоб за їх розказати (Леся Українка); Влетіти і впасти, як падали колись гінці — вісники перемоги — на майданах античних міст (О. Гончар); (Тхориха:) Раз увечері прибігає до нас від Храпка посланець (Панас Мирний).

ВИРА́ЗНИК (той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання тощо), ПРЕДСТАВНИ́К, НОСІ́Й, ПОСЛАНЕ́ЦЬ, СИН поет., РЕ́ЧНИК книжн., РУ́ПОР книжн.; ПОБО́РНИК, ЗАХИСНИ́К (той, хто захищає якісь ідеї, суспільні погляди тощо). З усіх кошових.. Сірко був найяскравішим виразником інтересів народних мас (І. Шаповал); Це (П. Грабовський) був представник нової думки (з журналу); Всі ми звикли дивитись на кобзаря як на носія правди та істини (П. Тичина); У високому палаці над Віслою.. не раз лунали схвильовані голоси посланців дружби (С. Журахович); Щоб усі слов'яне стали Добрими братами, І синами сонця правди (Т. Шевченко); Він (В. Стефаник) став речником трудового народу, його болю, гніву, його протесту, його надій (з газети); Можливо, що.. Нечуй-Левицький намагався зробити Радюка (в романі "Хмари") рупором власних ідей (О. Білецький); Вічним революціонером,.. мужнім поборником братерства і свободи називає світ великого сина України Івана Франка (з газети); Народи світу! В боротьбі мужайтеся! З захисниками Правди ви сходжайтеся! (П. Тичина).

II. ПОСИ́ЛЬНИЙ (особа, яку посилають кудись із дорученням; співробітник установи, який розносить ділові папери), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, КУР'ЄР, РОЗСИЛЬНИЙ, ВІСТОВИ́Й, ВІСТОВЕ́ЦЬ заст. (перев. у війську); ХОДА́К розм. (обраний кимсь і посланий кудись з певним дорученням, клопотанням), СТІ́ЙЧИК заст. (при волосному правлінні). Кушніренко прийшов без подвірних списків, хоч про це нагадували йому навіть оце щойно, через посильного від сходки (А. Головко); "Воля Покуття" (газета) ще не доробилася, щоб тримати спеціального посильного (Ірина Вільде); Збори були призначені на дванадцять. Напередодні всі хати обійшли посланці, попереджали, щоб не спізнювались (Ю. Збанацький); Тільки-но окопались, прибіг вістовий з батальйону і доповів, що наказано знову зніматися вперед, бо противник відступає (О. Гончар); Не встигла Гризельда ступити кільки ступенів до палацу, як прибіг вістовець шляхтич (І. Нечуй-Левицький); — Знайти письменного чоловіка, щоб списав усі наші біди і злигодні, а потім з тією бумагою і послати свого ходака в столицю до царя (П. Кочура); Писар написав о. Артемієві це все в офіціальній бумазі ще й нумер завів й одіслав через стійчика (І. Нечуй-Левицький).

ПОСО́Л (дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство), ПОСЛА́ННИК, ПОСЛАНЕ́ЦЬ (посланий в іншу державу з якоюсь дипломатичною місією). Моточовен відвіз на "Ісмет" турецького посла з дружиною (Ю. Яновський); — Знай, пане посланнику, що.. я поміч даю і королеві, і цареві (Д. Мордовець); Після коротких промов король почав знайомити молоду королеву з магнатами та чужоземськими посланцями (І. Нечуй-Левицький).

ПРОВІ́СНИК (той або те, що своєю появою, поведінкою тощо віщує якісь зміни, події і т. ін.), ПЕРЕДВІ́СНИК, ВІ́СНИК, ВІСТУ́Н, ВІЩУ́Н поет., ПОСЛАНЕ́ЦЬ поет., ПЕ́РША ЛА́СТІВКА розм., ПРЕДТЕ́ЧА заст., книжн., уроч.; ПРОРО́К книжн., поет., БЛАГОВІ́СНИК заст., БЛАГОВІСТИ́ТЕЛЬ заст. (перев. про людину); ПРОДРО́М мед. (явище, яке попереджує хворобу). Дрібний дощ, провісник осені, ліниво кропив землю (переклад за ред. О. Варкентін); В очах у Генріха народжувалася пустота. Барон знав, що це перший передвісник шаленства (П. Загребельний); Із рук дітей у височінь злетіли З веселим плеском білі голуби. Весни і миру вісники крилаті... (М. Рильський); Пролунало.. веселе, по-весняному радісне бекання повітряного баранчика, одного з перших вістунів весни (В. Гжицький); Подихнув пустотливий вітрець, той віщун світання (М. Коцюбинський); Олов'яне, важке небо трусило над Львовом сніжинки — перших посланців ранньої зими (Р. Іваничук); Волелюбними гуманними ідеями пройнята.. перша ластівка справді народної української літератури на західних землях України "Русалка Дністровая"(з журналу); Коли, з глухим з'єднавшись гулом, Предтеча бурі, грім гримів, Як часто бранець над аулом Нерушно на горі сидів! (переклад В. Сосюри); Ти (Шевченко) з нами йдеш до сонця сходу, Ти, правди й вольності пророк (М. Рильський); Селяни слухали коваля, як благовісника нових, омріяних часів (І. Ле); Тут (у Києві) діяли декабристи, яких Шевченко назвав першими благовістителями свободи (І. Цюпа). — Пор. передві́стя, I. 1. попере́дник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посланець — послане́ць іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. посланець — Гонець, в-й вістовий, жм. посланник; (держави) представник, посол; (на зліт) делегат; (правди) виразник, поборник; (весни) провісник; пор. ВІСНИК. Словник синонімів Караванського
  3. посланець — [посланеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і /-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў і [посланец'] -н'ц'а, ор. -нцем, м. (на) -нцев'і /-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. посланець — -нця, рідко посланець, -нця, ч. Особа, яку посилають з яким-небудь терміновим дорученням, повідомленням і т. ін.; гонець. || Представник держави, посланий в іншу державу з якою-небудь дипломатичною місією. || Делегат з'їзду, конгресу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. посланець — ПОСЛА́НЕЦЬ див. послане́ць. ПОСЛАНЕ́ЦЬ, нця́, рідко ПОСЛА́НЕЦЬ, нця, ч. Особа, яку посилають з яким-небудь терміновим дорученням, повідомленням і т. ін.; гонець. Словник української мови у 20 томах
  6. посланець — Послане́ць, -нця́, -нце́ві; посланці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. посланець — ПОСЛАНЕ́ЦЬ, нця́, рідко ПОСЛА́НЕЦЬ, нця, ч. Особа, яку посилають з яким-небудь терміновим дорученням, повідомленням і т. ін.; гонець. Словник української мови в 11 томах
  8. посланець — Послане́ць, -нця́ м. = післанець. Драг. 170. Св. Л. 102. Посланця не тнуть, не рубають. Ном. № 949. Словник української мови Грінченка