1. Словник синонімів української мови

потерча

ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл.; ПОТЕРЧА́ зневажл. (загублена або взагалі чужа дитина, що пристала до когось). — Кожен приблуда такий, заблукавши до нас на Ітаку, До господині приходить моєї й плете небилиці (переклад Бориса Тена); Ситник привозив Родимові меди. Знався на нелегкому вмінні ситити це питво, високо ціниме і князями та боярами, і купцями-зайдами (П. Загребельний); Хтось снує уподовж вулиці.. Хто ж то такий? Може, захожий відкіля, що не второпа, куди йому повернути? (Г. Квітка-Основ'яненко); — Он скільки орд перебрело через Дике Поле, а де вони? Розвіялись, мов порох, бо осідку не мали: приплентачі, перекотиполе... (С. Добровольський); Чи у тебе встиду-сорому нема, Що тебе заблуда кожний обніма? (Л. Первомайський); Не пить забродам з наших рік води (М. Терещенко); Горе мені на чужині, Зовуть мене заволокою (пісня); Того, що стріляв, схопило кілька рук.., всі пізнавали рудого фельдшера, підступного приблудька (Ю. Яновський); — А отсі голопуп'ята — то королівські діти? Тьфу, та й погані ж потерчата! (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потерча — потерча́ іменник середнього роду, істота дитина, що вмерла нехрещена; загублена, або взагалі чужа дитина; приблуда — зневажл. фольк., арх. Орфографічний словник української мови
  2. потерча — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. потерча — -ати, с., заст. 1》 Дитина, що вмерла нехрещеною. 2》 зневажл. Загублена, або взагалі чужа дитина; приблуда. || лайл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потерча — Ати, с., фольк., заст. Дитина, що вмерла нехрещена. І стіл, і череп, і свіча, що тіні колихає, і те маленьке потерча, що душу звеселяє. (П-1:35); Ступай-но в дивен день, як дивен див кошлатий,/ блукай межи дерев, де погорою рев. Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. потерча — ПОТЕРЧА́, а́ти, с., фольк., заст. 1. Дитина, що вмерла нехрещена. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Леся Українка); Гойдаються пташенята в сонці на гіллі; гниють мої потерчата у сирій землі... (Уляна Кравченко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  6. потерча — Потерча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. потерча — ПОТЕРЧА́, а́ти, с., фольк., заст. 1. Дитина, що вмерла нехрещена. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Л. Укр., III, 1952, 218); Гойдаються пташенята в сонці на гіллі; гниють мої потерчата у сирій землі… (У. Кравч., Вибр. Словник української мови в 11 томах