1. Словник поетичної мови Василя Стуса

потерча

потерча́

Ати, с., фольк., заст. Дитина, що вмерла нехрещена.

І стіл, і череп, і свіча,

що тіні колихає,

і те маленьке потерча,

що душу звеселяє. (П-1:35);

Ступай-но в дивен день, як дивен див кошлатий,/

блукай межи дерев, де погорою рев.

Так серцю хороше, що гріх, не напитати

дороги потерчат, лісовиків і мев. (П-1:127).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потерча — потерча́ іменник середнього роду, істота дитина, що вмерла нехрещена; загублена, або взагалі чужа дитина; приблуда — зневажл. фольк., арх. Орфографічний словник української мови
  2. потерча — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. потерча — -ати, с., заст. 1》 Дитина, що вмерла нехрещеною. 2》 зневажл. Загублена, або взагалі чужа дитина; приблуда. || лайл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потерча — ПОТЕРЧА́, а́ти, с., фольк., заст. 1. Дитина, що вмерла нехрещена. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Леся Українка); Гойдаються пташенята в сонці на гіллі; гниють мої потерчата у сирій землі... (Уляна Кравченко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. потерча — ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл. Словник синонімів української мови
  6. потерча — Потерча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. потерча — ПОТЕРЧА́, а́ти, с., фольк., заст. 1. Дитина, що вмерла нехрещена. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Л. Укр., III, 1952, 218); Гойдаються пташенята в сонці на гіллі; гниють мої потерчата у сирій землі… (У. Кравч., Вибр. Словник української мови в 11 томах