потерча

Значення в інших словниках

1. потерча — потерча́ іменник середнього роду, істота дитина, що вмерла нехрещена; загублена, або взагалі чужа дитина; приблуда — зневажл. фольк., арх. Орфографічний словник української мови
2. потерча — -ати, с., заст. 1》 Дитина, що вмерла нехрещеною. 2》 зневажл. Загублена, або взагалі чужа дитина; приблуда. || лайл. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потерча — Ати, с., фольк., заст. Дитина, що вмерла нехрещена. І стіл, і череп, і свіча, що тіні колихає, і те маленьке потерча, що душу звеселяє. (П-1:35); Ступай-но в дивен день, як дивен див кошлатий,/ блукай межи дерев, де погорою рев. Словник поетичної мови Василя Стуса
4. потерча — ПОТЕРЧА́, а́ти, с., фольк., заст. 1. Дитина, що вмерла нехрещена. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Леся Українка); Гойдаються пташенята в сонці на гіллі; гниють мої потерчата у сирій землі... (Уляна Кравченко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
5. потерча — ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл. Словник синонімів української мови
6. потерча — Потерча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. потерча — ПОТЕРЧА́, а́ти, с., фольк., заст. 1. Дитина, що вмерла нехрещена. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Л. Укр., III, 1952, 218); Гойдаються пташенята в сонці на гіллі; гниють мої потерчата у сирій землі… (У. Кравч., Вибр. Словник української мови в 11 томах