потомний

МАЙБУ́ТНІЙ (який настане, буде; який з'явиться, житиме пізніше тощо), ПРИЙДЕ́ШНІЙ, ГРЯДУ́ЩИЙ уроч., ПОТО́МНИЙ поет., ПРИ́ЙШЛИЙ (ПРИ́ШЛИЙ) заст.; НАСТУ́ПНИЙ (який має відбутися, настати); ДАЛЕ́КИЙ, ДА́ЛЬНІЙ (який настане, здійсниться ще не скоро). Приплітав (купець) всюди свою рідню і знайомих, пожари торішні, майбутній кінець світа (Марко Вовчок); Нова людина часто несе в собі дух перемін, прийдешню нашу долю (Вас. Шевчук); Проймає погляд соколиний Віків грядущих далечінь (М. Рильський); Що бачу я в далекому просторі? Прийдешність бачу я, віки потомні (Леся Українка); Михайло, помагаючи дідові, радив рушницю придбати добру на прийшлі часи (Марко Вовчок); Розпалена уява Семенова переносить його в пришлі часи (М. Коцюбинський); Захоплений наступною зустріччю з батьками, він, здавалось, став приділяти менше уваги Оксані (Д. Ткач); Людство З безмірним трудом розорало (поле) під засів Добра і правди, для таємних, Далеких, прийдешніх часів (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потомний — пото́мний 1 прикметник том за томом пото́мний 2 прикметник прийдешній Орфографічний словник української мови
  2. потомний — див. ПРИЙДЕШНІЙ. Словник синонімів Караванського
  3. потомний — I -а, -е. Який здійснюється за томами, том за томом. II -а, -е. 1》 поет. Те саме, що прийдешній. 2》 у знач. ім. потомний, -ного, ч.; потомна, -ної, ж.; потомні, -них, мн., діал. Нащадок, нащадки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потомний — ПОТО́МНИЙ¹, а, е. Який здійснюється за томами, том за томом. Потомний вихід у світ творів письменника. ПОТО́МНИЙ², а, е. 1. поет. Те саме, що прийде́шній. Словник української мови у 20 томах
  5. потомний — ПОТО́МНИЙ¹, а, е. Який здійснюється за томами, том за томом. Потомний вихід у світ творів В. І. Леніна. ПОТО́МНИЙ², а, е. 1. поет. Те саме, що прийде́шній. Словник української мови в 11 томах
  6. потомний — Потомний, -а, -е, потомній, -я, -є Будущій, грядущій. (Будинки) цілі і кріпкі і ще постоять для потомнього часу. О. 1861. VI. 169. Словник української мови Грінченка