потопати
ГРУ́ЗНУТИ в чому, в що і без додатка (занурюватися в щось в'язке, сипке тощо), ВГРУЗА́ТИ (УГРУЗА́ТИ) в що, ЗАГРУЗА́ТИ в чому, в що, ПОГРУЗА́ТИ в чому, в що, В'Я́ЗНУТИ в чому, СТРЯ́ГНУТИ в чому, діал.; ТОНУ́ТИ в чому, ВТОПА́ТИ (УТОПА́ТИ) в чому, в що, ПОТОПА́ТИ в чому (глибоко). — Док.: вгру́знути (угру́знути), вгру́зти (угру́зти), загру́знути (загру́зти), погру́знути (погру́зти), зав'я́знути (зав'я́зти), втону́ти (утону́ти), потону́ти. Вони переїхали заболочене місце, на якому коні грузли мало не до колін (В. Гжицький); Ноги вгрузали у твань, вона схлипувала й чавкала, як жива (О. Донченко); Після щедрих дощів дороги розкисли, і в деяких місцях колеса по маточини загрузали в липуче багно (П. Кочура); Рура від помпи досі гниє на подвір'ю, заржавіла та до половини погрузла в болоті (І. Франко); Коні мінометників хропіли й стогнали в темряві, в'язнучи в ріллі (О. Гончар); Коненята стрягли по черева в заметах (І. Франко); Найбільше страждали тут вівці: вони по черево тонули в піску і на підйомі безпорадно борсалися в ньому (З. Тулуб); Ноги по кісточки втопають у сірій шляховій пилюзі (Т. Масенко); На розмитих, вибоїстих дорогах ми потопаємо по коліна в багнюці (П. Колесник). — Пор. застря́ти.
ТОНУ́ТИ (занурюючись у воду, опускатися на дно; занурюючись, гинути тощо), ПОТОПА́ТИ, ТО́ПНУТИ заст.; ТОПИ́ТИСЯ, ВТОПА́ТИ (УТОПА́ТИ) (перев. гинути). — Док.: втону́ти (утону́ти), потону́ти, втопи́тися (утопи́тися). Я кидаю камінець у воду — він підскакує по воді й тоне (Ю. Яновський); Коли гляне вона на Рось, аж Лаврін пливе, потопає серед річки (І. Нечуй-Левицький); (Анастасій:) Наш хлопець Пішов уброд, як ось попав у яму і топне... (М. Костомаров); А вночі після панахиди побігла жінка топитися до Бугу (М. Стельмах); — Нехай човни топляться на морі! (П. Куліш).
Значення в інших словниках
- потопати — пото́пати дієслово доконаного виду потопа́ти дієслово недоконаного виду топитися Орфографічний словник української мови
- потопати — Тонути, топитися, іти <�спускатися> на дно; П. гинути; (у багні) загрузати; (у думах) поринати у що; (у зелені) ховатися, губитися, зникати; (у вирі часу) П. забуватися, іти в забуття; п-к -АЮЧИЙ, що тоне, топлений, ПОТОПЕЛЬНИК. Словник синонімів Караванського
- потопати — -аю, -аєш, недок., потонути, -тону, -тонеш, док. 1》 Занурюючись у воду, іти на дно. || Занурюватися, провалюватись у що-небудь м'яке, сипке, в'язке і т. ін. || у сполуч. зі сл. погляд, очі, зір і т. ін., перен. Пильно вдивлятись у що-небудь (перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потопати — ПОТОПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТОНУ́ТИ, тону́, то́неш, док. 1. Занурюючись у воду, іти на дно. Я вирнув на світ, б'юся руками й ногами та й криконув що було сили. Але чую, я знов потопаю, знов пірнув під воду (І. Словник української мови у 20 томах
- потопати — Краще в ставку потопати, ніж з нелюбом шлюб узяти. Краще смерть, ніж життя із нелюбим. Потопаючому і бритва пором. Намагаючись врятуватися в біді, людина хапається за все, що може. Як потопає — сокиру дає, а як порятують — топорище жалує. Приповідки або українсько-народня філософія
- потопати — тону́ти (потопа́ти) в ро́зкошах. Жити в надмірному багатстві. А вельможне панство тоне в розкошах, марнує час у хвастощах (Я. Качура); Думками вже летіла (Софія) по великих заграничних містах і потопала в прийдешніх розкошах (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
- потопати — Потопа́ти, -па́ю, -па́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- потопати — ПОТОПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТОНУ́ТИ, тону́, то́неш, док. 1. Занурюючись у воду, іти на дно. Я вирнув на світ, б’юся руками й ногами та й криконув що було сили. Але чую, я знов потопаю, знов пірнув під воду (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- потопати — Пото́пати, -паю, -єш гл. Пойти, побрести. Ледве потопав. Рудч. Ск. І. 3. --------------- Потопа́ти, -паю, -єш сов. в. пото́пнути, -ну, -неш, гл. Потопать, тонуть, утонуть. Потопав моя доля край синього моря. Мет. 461. Потопало два брати рідненькі. ЗОЮР. І. 29. Словник української мови Грінченка