1. Словник синонімів української мови

потоп

ПО́ВІНЬ (розлиття річки при розтаванні снігу або від дощів; значне підвищення рівня води в річці, озері), ПО́ВІДЬ, ПОВІ́ДДЯ рідше, ПА́ВОДОК, ВОДОПІ́ЛЛЯ, ПОЛОВО́ДДЯ розм., РОЗЛИ́ЙВОДА розм., РОЗЛИ́В розм. рідко, ПА́ВІДЬ діал., ВИ́ЛИВ діал., ПОЛОВІ́ДДЯ діал.; ПОТО́П, ПОТО́ПА діал. (велика повінь). Хлюпочуть неспокійні ріки, Голубою повінню налиті (Д. Луценко); Поступово річка зверталася до лісу. В місцях, які заливалися весняною повіддю, ліс був листвяний, далі — сосновий (П. Автомонов); Весною було дуже велике повіддя в Росі, що й люди такого повіддя не запам'ятали (І. Нечуй-Левицький); Скреслі в паводок льоди Зійшли з великої води (Л. Забашта); Все бачене в дорозі: ..весняна могутня розкіш Волги в водопіллі, заволзькі чорні землі, моторошно пустельний степ — все змішалося в якийсь строкатий хаос (З. Тулуб); Розпінився Рівчак весною в половодді, Сміявсь над Річкою, що потиху текла (Л. Боровиковський); Розбудила (весна) гомінкі ручаї, сховала під розлийводою доли (Ю. Мушкетик); На мене осінь хлинула, як павідь На луг низький... (Д. Павличко); Кожен ґазда шукає сухіше місце під хату, заслонене від вітрів, виливу потоків (В. Гжицький); Все збирався (челядин) у путь, Тілько ждав, як спадуть Степовії річки з половіддя (І. Манжура); Веселих пташок у гаях пересвист, І села, й ліси — все в веснянім потопі! (І. Нехода); Ті могутні наші води, Мов гірські потоки рвучі, Мов великая потопа, Хай на неї бухнуть всі! (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потоп — пото́п іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. потоп — Велика повідь <�ПОВІНЬ>; потопа; пор. НАВАЛА. Словник синонімів Караванського
  3. потоп — див. дощ Словник синонімів Вусика
  4. потоп — -у, ч. За біблійною легендою – повінь, яку через гріхи людей наслав Бог, щоб затопити землю. || Велика повінь, великий розлив води. Від потопу — з давніх-давен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. потоп — Потопа, затопа, залива Словник чужослів Павло Штепа
  6. потоп — ПОТО́П, у, ч. За біблійною легендою – повінь, яку через гріхи людей наслав бог, щоб затопити землю. Пальцем потопу не заставити! (прислів'я); Молять Бога, щоб він оборонив люд од огня, меча, потопу, гладу [голоду], трусу і хороби (О. Словник української мови у 20 томах
  7. Потоп — Шведська навала на Річ Посполиту 1655-60. Універсальний словник-енциклопедія
  8. потоп — від пото́пу. З сивої давнини, з давніх-давен. У джунглях Бразілії плодилися (гадюки) від потопу (І. Муратов). (і) до пото́пу, жарт. 1. Дуже довго. — Уже люди й додому поїхали, а тут, мабуть, до .. потопу сидітимем (Григорій Тютюнник). 2. із запереч. Фразеологічний словник української мови
  9. потоп — Пото́п, -пу; -то́пи, -пів (ч. р.); іноді пото́па, -пи (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. потоп — ПОТО́П, у, ч. За біблійною легендою — повінь, яку через гріхи людей наслав бог, щоб затопити землю. Пальцем потопу не заставити! (Укр.. присл.., 1955, 287); Молять бога, щоб він оборонив люд од огня, меча, потопу, гладу [голоду], трусу і хороби (Стор. Словник української мови в 11 томах
  11. потоп — Пото́п, -пу м. Потопъ. Сидиш у тьмі, кругом себе не бачиш, потопом вод окрило твою душу. К. Іов. 49. Словник української мови Грінченка