потоп

Значення в інших словниках

1. потоп — пото́п іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. потоп — Велика повідь <�ПОВІНЬ>; потопа; пор. НАВАЛА. Словник синонімів Караванського
3. потоп — див. дощ Словник синонімів Вусика
4. потоп — -у, ч. За біблійною легендою – повінь, яку через гріхи людей наслав Бог, щоб затопити землю. || Велика повінь, великий розлив води. Від потопу — з давніх-давен. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. потоп — ПОТО́П, у, ч. За біблійною легендою – повінь, яку через гріхи людей наслав бог, щоб затопити землю. Пальцем потопу не заставити! (прислів'я); Молять Бога, щоб він оборонив люд од огня, меча, потопу, гладу [голоду], трусу і хороби (О. Словник української мови у 20 томах
6. Потоп — Шведська навала на Річ Посполиту 1655-60. Універсальний словник-енциклопедія
7. потоп — від пото́пу. З сивої давнини, з давніх-давен. У джунглях Бразілії плодилися (гадюки) від потопу (І. Муратов). (і) до пото́пу, жарт. 1. Дуже довго. — Уже люди й додому поїхали, а тут, мабуть, до .. потопу сидітимем (Григорій Тютюнник). 2. із запереч. Фразеологічний словник української мови
8. потоп — ПО́ВІНЬ (розлиття річки при розтаванні снігу або від дощів; значне підвищення рівня води в річці, озері), ПО́ВІДЬ, ПОВІ́ДДЯ рідше, ПА́ВОДОК, ВОДОПІ́ЛЛЯ, ПОЛОВО́ДДЯ розм., РОЗЛИ́ЙВОДА розм., РОЗЛИ́В розм. рідко, ПА́ВІДЬ діал., ВИ́ЛИВ діал. Словник синонімів української мови
9. потоп — Пото́п, -пу; -то́пи, -пів (ч. р.); іноді пото́па, -пи (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. потоп — ПОТО́П, у, ч. За біблійною легендою — повінь, яку через гріхи людей наслав бог, щоб затопити землю. Пальцем потопу не заставити! (Укр.. присл.., 1955, 287); Молять бога, щоб він оборонив люд од огня, меча, потопу, гладу [голоду], трусу і хороби (Стор. Словник української мови в 11 томах
11. потоп — Пото́п, -пу м. Потопъ. Сидиш у тьмі, кругом себе не бачиш, потопом вод окрило твою душу. К. Іов. 49. Словник української мови Грінченка