потопельник
УТО́ПЛЕНИК (ВТО́ПЛЕНИК) (той, хто утопився або кого утопили), УТО́ПЛЕНИЙ (ВТО́ПЛЕНИЙ), ПОТО́ПЛЕНИЙ, ПОТОПЕ́ЛЬНИК розм., ТО́ПЕЛЬНИК діал. Він невпевнено киває кудись.. жовтосиньою, як в утопленика, рукою (Ю. Збанацький); Од річі сей Турн роз'ярився, Як втопленик посинів ввесь (І. Котляревський); Кульжан вже лежала осторонь, а Жайсан робив їй штучне дихання так, як на його очах колись робили його яїцькі козаки утопленому (З. Тулуб); Витягав якесь баговиння, зачіпав вербове корчомаччя, крок за кроком посуваючись далі: потоплених ніде не було (О. Гончар); (Мандрівник:) Ти, Бавкідо, одходила потопельника тоді (переклад М. Лукаша); Там обпухле тіло, мов у топельника (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потопельник — потопе́льник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- потопельник — Утопленик, як ім. утоплений, тонучий, сов. потопаючий. Словник синонімів Караванського
- потопельник — -а, ч., розм. Те саме, що утопленик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потопельник — ПОТОПЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що уто́пленик. Міг би [Іван] розказати і .. про потопельників, які по заході сонця сушать бліде тіло своє на каменях в річці (М. Словник української мови у 20 томах
- потопельник — Потопе́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- потопельник — ПОТОПЕ́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що уто́пленик. Міг би [Іван] розказати і.. про потопельників, які по заході сонця сушать бліде тіло своє на каменях в річці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- потопельник — Потопе́льник, -ка м. Утопленникъ. Шух. І. 42. 182. Словник української мови Грінченка