1. Словник української мови в 11 томах

потопельник

ПОТОПЕ́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що уто́пленик.

Міг би [Іван] розказати і.. про потопельників, які по заході сонця сушать бліде тіло своє на каменях в річці (Коцюб., II, 1955, 307);

А якби був я потопельником, — усе причаював би ся в найглибшім зеленім місці під стрімкою скалою (Хотк., II, 1966, 319);

*У порівн. Ввійде [хмара] в гирло ущелини,.. стане всмоктувати в себе вільгість і, набрякши водою, як потопельник, розпадеться весняною зливою (Перв., Невигадане життя, 1958, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потопельник — потопе́льник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. потопельник — Утопленик, як ім. утоплений, тонучий, сов. потопаючий. Словник синонімів Караванського
  3. потопельник — -а, ч., розм. Те саме, що утопленик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потопельник — ПОТОПЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що уто́пленик. Міг би [Іван] розказати і .. про потопельників, які по заході сонця сушать бліде тіло своє на каменях в річці (М. Словник української мови у 20 томах
  5. потопельник — УТО́ПЛЕНИК (ВТО́ПЛЕНИК) (той, хто утопився або кого утопили), УТО́ПЛЕНИЙ (ВТО́ПЛЕНИЙ), ПОТО́ПЛЕНИЙ, ПОТОПЕ́ЛЬНИК розм., ТО́ПЕЛЬНИК діал. Він невпевнено киває кудись.. жовтосиньою, як в утопленика, рукою (Ю. Словник синонімів української мови
  6. потопельник — Потопе́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. потопельник — Потопе́льник, -ка м. Утопленникъ. Шух. І. 42. 182. Словник української мови Грінченка