потурати

ЗВАЖА́ТИ на кого-що і без додатка (брати до уваги кого-, що-небудь, надавати значення чомусь), УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ) на кого-що, РАХУВА́ТИ що і без додатка, УРАХО́ВУВАТИ (ВРАХО́ВУВАТИ) що і без додатка, РАХУВА́ТИСЯ з ким-чим і без додатка, ПОТУРА́ТИ на кого-що і без додатка, перев. з запереченням н е, ВА́ЖИТИ рідко, ЧИ́СЛИТИСЯ з ким-чим, діал., ТУРА́ТИ на кого-що, діал.; ПРИСЛУХА́ТИСЯ до чого і без додатка, ОГЛЯДА́ТИСЯ на кого-що (враховувати чиюсь точку зору на кого-, що-небудь). — Док.: зва́жити, ува́жити (вва́жити), урахува́ти (врахува́ти), порахува́тися, прислу́хатися. — І в мене потреби дедалі ростуть і ростимуть, союзники мусять зважати на це (О. Гончар); (Лизогуб:) Нам потрібен такий гетьман, що об'єднує увесь народ, щоб на нас вважали у Варшаві (О. Корнійчук); — В дійсності Кузь, може, хоч і не злодій, але й не такий, щоб рахуватися з його думкою (Григорій Тютюнник); Далі — взялися за мене. Не порахувалися навіть, що каліка (В. Логвиненко); Важимо на ваші літа й присуд той відкладемо (І. Ле); Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матір.. не любити (О. Кобилянська); Поки що моє діло робити, ні на кого не оглядаючись, окрім Вас (Леся Українка).

ЗНУЩА́ТИСЯ (заподіювати муки, страждання кому-небудь), ГЛУМИ́ТИСЯ, НАГЛУМЛЯ́ТИСЯ, НІ́ВЕЧИТИ, ПОТИРА́ТИ розм., ВЕРЕДУВА́ТИ заст., ЗБИТКУВА́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ діал., ПОНЕВІРЯ́ТИ діал., ЗГНУЩА́ТИСЯ рідко, ПОТУРА́ТИ розм. рідко. — Присилували нелюди дівчину. Били до півсмерті. Коси рвали.. Замкнули у ванькирі і знущались, як кати. Кажуть, праву руку старий із Карпом їй викрутили (М. Стельмах); Дивлюсь я — тане, тане моя Одарка, як воскова свічечка.. Чого вже пані їй не робить, як не глумиться — мовчить; тільки часом тихесенько очиці на неї зведе (Марко Вовчок); До часу над слабим, хто дужчий, вередує (П. Гулак-Артемовський); — Панщина — то таке, що люди робили панам задармо, а пани ще над ними збиткувалися, замикали у темні льохи та й били, що аж кров лилась (Н. Кобринська); А як будуть вас багачі збиткувати та днями їсти не давати, то позакусюйте зуби й лише терпіть, заки повиростаєте та вберетесь у силу (П. Козланюк); Тяжко плакала Ганнуся, І не знала, за що, За що́ мати згнущається, лає, проклинає (Т. Шевченко).

ПОТУРА́ТИ кому, чому (не перешкоджати комусь робити щось недозволене, варте осуду; виконувати чиїсь примхи; не протидіяти чомусь), ПОПУСКА́ТИ, ДАВА́ТИ ПОБЛА́ЖКУ, ДАВА́ТИ ПОТА́ЧКУ, ПОТАКА́ТИ (ПОТА́КУВАТИ) рідше, ПА́НЬКАТИСЯ з ким, розм., ЦЯ́ЦЬКАТИСЯ з ким, розм. Свекруха розсердилася, розходилася, нагримала на Якова, що жінці потурає (К. Гордієнко); Демко був плохенький, жіночим витребенькам потурав, і жінка у його в хаті верховодила (Марко Вовчок); — Попускати таким (злодіям), то тоді самому по шмаття йти? (Л. Яновська); Він поставить перед ними питання руба, по-робітничому, і поблажки ледарям не дасть (В. Кучер); Я з норми не виходжу, та й лікар потачки не дає, он знов риб'ячим жиром заливає (Леся Українка); На чий же нам схилитись бік? А думка в нас така є: Не менше шкодить від базік І той, хто потакає (Д. Білоус); Спершу Мотря огризалася, не мовчала, а потім побачила, що Чіпка потакує тещі, кривдить її, матір стару (Панас Мирний); Мати.. цяцькалась, панькалась з нею й чванилась нею без сорома перед усіма (І. Нечуй-Левицький).