потя
ПТАШЕНЯ́ (маля птаха), ПТАША́, ПОТЯ́ діал.; ГОЛОПУ́ЦЬОК розм., ПУ́ЦЬВІРІНОК діал., ГОЛОЦЮ́ЦЬОК діал. (перев. ще без пір'я); ПИСКЛЯ́ розм., ПИСКУ́Н розм. (яке пищить). Черкаючи крильцями, пурхали в гілках пташенята... (Марко Вовчок); А може, вони просто раділи весні і сонцю, широкому розливу Ворскли і пташатам, які незабаром народяться в цьому старому гнізді? (І. Цюпа); Сіло потя на ворота (коломийка); — Діти, що пташенята: поки голопуцьки, сидять в гнізді, а оперилися — полетіли хто куди (П. Кочура); Вона драла по гніздах пуцьвірінків (О. Стороженко); — А то приносить гніздечко якось і голоцюцьки: "Що оце, мамо?!" (А. Тесленко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потя — По́тя: — пташеня, курчатко [13] Словник з творів Івана Франка
- потя — потя́ іменник середнього роду, істота пташеня діал. Орфографічний словник української мови
- потя — -яти, с., зах. Пташеня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потя — ПОТЯ́, тя́ти, с., діал. Пташеня. Сіло потя на ворота (з народної пісні). Словник української мови у 20 томах
- потя — ПОТЯ́, я́ти, с., діал. Пташеня. Сіло потя на ворота (Коломийки, 1969, 185). Словник української мови в 11 томах
- потя — Потя́, -тя́ти с. 1) Птенецъ; цыпленокъ. Вх. Пч. II. 11. Стало потя на ворота та й пів, та й пів. Гол. III. 438. ум. потя́тко. А з потятком своїм всю ніч розмовляли. Гол. III. 387. 2) — татарське. Чайка. Вх. Пч. II. 15. Словник української мови Грінченка