потягтися

ВИТЯГА́ТИСЯ (лягати чи лежати, розпроставшись або витягнувши руки, ноги), ВИТЯ́ГУВАТИСЯ, ПРОСТЯГА́ТИСЯ, ПОТЯГА́ТИСЯ, ПОТЯ́ГУВАТИСЯ. — Док.: ви́тягтися, ви́тягнутися, простягти́ся, простягну́тися, потягну́тися, потягти́ся. Дехто спати укладався, А хто під буркой витягавсь (І. Котляревський); Пішов у садок, витягся горілиць на лавочці (С. Васильченко); Він став з-за столу і простягся на лаві, сягнувши довгими ногами аж до протилежної стіни (М. Коцюбинський); Семен.. вимкнув приймач і блаженно простягнувся в постелі (Я. Баш).

ПОЛЕТІ́ТИ, ПОЛИ́НУТИ, ШУГНУ́ТИ, ШУГОНУ́ТИ, ВИ́ЛЕТІТИ (звідкись); ПОТЯГНУ́ТИСЯ (ПОТЯГТИСЯ) (перев. низкою). Ой полетіть, гайворони, Мої сизокрилі, До батечка, та скажіте, Щоб службу служили (Т. Шевченко); Пройде сніг... затихне все, Вітер зніметься — полине (О. Олесь); Беркут шугнув униз, потім круто здійнявся вгору (А. Хорунжий); Здається, стань ненароком у водяне озерце, і ти відразу шугонеш у таку голубу глибінь, якій немає ні кінця, ні краю (А. Шиян); З саду вилетів кажан і безшумно сковзнув повз веранду (М. Трублаїні); Потяглися у вирій ключі журавлині (Я. Гримайло). — Пор. 1. леті́ти.

ТЯГТИ́СЯ (ТЯГНУ́ТИСЯ) (про руки, ноги тощо — випростуючись, витягуючись, рухатися в якомусь напрямі), ПРОСТЯГА́ТИСЯ, ПРОТЯГА́ТИСЯ (ПРОТЯ́ГУВАТИСЯ). — Док.: потягти́ся (потягну́тися), простягти́ся (простягну́тися), протягти́ся (протягну́тися). — Убив качечку? Добрий ранок, Свириде Яковлевичу! — тягнеться вільною рукою до синюватої птиці Кузьма Василенко (М. Стельмах); Її руки простягалися до нього (Н. Рибак).

ТЯГТИ́СЯ (ТЯГНУ́ТИСЯ) (розташовуватися в одну лінію на значному просторі), ПРОСТЯГА́ТИСЯ, ПРОТЯГА́ТИСЯ (ПРОТЯ́ГУВАТИСЯ), РОЗТЯГА́ТИСЯ (РОЗТЯ́ГУВАТИСЯ), ВЕСТИ, ПРОЛЯГА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИСЯ (ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ), ІТИ́ (ЙТИ), ПРОХО́ДИТИ, ЛЯГА́ТИ розм., ПРЯМУВА́ТИ розм., ВИБІГА́ТИ розм., ЗБІГА́ТИ розм. (про дорогу, стежку, канаву тощо); ВІДБІГА́ТИ розм. (убік від чого-небудь.) — Док.: потягти́ся (потягну́тися), простягти́ся (простягну́тися), протягти́ся (протягну́тися), розтягти́ся (розтягну́тися), пролягти́, просла́тися, простели́тися, пройти, ви́бігти, відбі́гти. Село тяглося без кінця (Ганна Барвінок); Попід стінами тягнуться довгі писані лави (М. Олійник); До липи доскочили вмить, звідти дорога простяглася пряма і рівна (А. Хижняк); На багато кілометрів розтягувались обози богунців (С. Скляренко); Стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Панас Мирний); Дорога вдалеч пролягала І кремниста, і важка (М. Рильський); Глибокий хід сполучення починався від самого дзоту і пролягав зигзагами по всій висоті (В. Кучер); Ой прослалась довга стежка, стежка не пробита І колючими тернами Аж до краю вкрита (Б. Грінченко); Шлях на поле йшов яром (Панас Мирний); Тин пройшов на аршин поза грушею (І. Нечуй-Левицький); Весело лягають Дороги до гаю (М. Стельмах); Від озера до парку прямував уже наполовину готовий вузенький канал (Ю. Смолич); Стежка одбігала вліво (В. Козаченко).