початися

ПОЧИНА́ТИСЯ (починати здійснюватися, відбуватися, виявлятися тощо), РОЗПОЧИНА́ТИСЯ, ВІДКРИВА́ТИСЯ, ЗАВО́ДИТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ (ЗДІЙМА́ТИСЯ), УЧИНЯ́ТИСЯ (ВЧИНЯ́ТИСЯ), ЗАЧИНА́ТИСЯ розм., ЗАХО́ДИТИСЯ (ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ) розм., ЗАКОНЯ́ТИСЯ (ЗАКО́НЮВАТИСЯ) діал.; ПРИХО́ДИТИ, НАДХО́ДИТИ (про явища природи або суспільні); УСТАВА́ТИ (ВСТАВА́ТИ) (про ранок, день); ЗАВ'Я́ЗУВАТИСЯ, ЗАХО́ДИТИ (перев. про взаємні дії, розмови тощо); ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ), ПІДНО́СИТИСЯ (перев. у відповідь на щось). — Док.: поча́тися, розпоча́тися, відкри́тися, завести́ся, зня́тися (здійня́тися), учини́тися (вчини́тися), зача́тися, зайти́ся, заходитися, прийти́, надійти́, уста́ти (вста́ти), зав'яза́тися, зайти́, підня́тися (підійня́тися), піднестися, ру́шити розм. ру́шитися розм. (про явища природи). Життя квітів починається з пролісків (Ю. Смолич); Полетів Комар до медвежого табору, а там саме нарада розпочинається (І. Франко); В 1841 році Гребінка видав український альманах "Ластівка".. Збірник відкривався вступом Гребінки, написаним українською прозою — "Так собі до земляків" (з наукової літератури); По трудах дневних і по роботі й по клопоті знімався регіт, заводилися голосні розмови (Марко Вовчок); Надворі темнішає й темнішає. Знов здіймається щось таке, наче завірюха (А. Кримський); Кілька разів у той час, коли вій ішов під самими стінами Преслави, в стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); — Ой буде лихо, буде лихо! Щось страшне зачинається на Україні (І. Нечуй-Левицький); — Їх (бідняків) треба провчить. Хоч не всіх, дак хоч самого Зінька. Тільки не так трохи треба заходжуваться. ..Не до смерті його бити, нє, а так — добре пополохати (Б. Грінченко); Це був час страшної безбарвності, час моторошної сірості, коли законюється день після нічної тиші (Ю. Яновський); Лихо приходить тихо (прислів'я); В ресторані замовляли пиво, морозиво, якусь воду, аби тільки сидіти у прохолоді й чекати вечора, що от-от надходив (І. Ле); Над вами день встає, як стяг зорі багряний (В. Сосюра); Восени він став студентом. Восени зав'язувалась дружба, восени починалася любов (Л. Серпілін); — Оце ж такі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їй хоч би що, дівування вже на умі... (О. Гончар); — Ви мусите бути готові й до гіршого, генерале. Ви знаєте, яка кампанія піднімається проти вас по всьому світу (О. Гончар); Каспійська підносилась ніч, сірчаним насичена розчином (М. Бажан); Вітрець рушив — почало колесом сніг крутити (Панас Мирний); Вітер рушився — чути надворі шарудить у стрісі й кушпелить сухим снігом поза хатою (А. Головко).

I. ПОХО́ДИТИ від кого-чого (належати за походженням до певної національності, класу, місцевості тощо), ВИХО́ДИТИ, ПОЧИНА́ТИСЯ, ВЕСТИ́ РІД (РОДОВІ́Д). — Док.: ви́йти, поча́тися. Родився я 5 вересня ст. ст. 1864 р. в м. Вінниці на Поділлі, в родині урядовця, яка походить з давнього боярського українського роду (М. Коцюбинський); Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого роду (Панас Мирний); Діди.. розказовали, звідки почалось козацтво і як увесь мир вибивсь був із-під ляхів і недоляшків на волю (П. Куліш); Хто у серці іскру небесну ховає, рід свій веде з Прометея (Леся Українка).

ПОХО́ДИТИ від кого-чого, звідки (виникати, з'являтися, утворюватись як наслідок певних подій, процесів, явищ і т. ін.), ПОЧИНА́ТИСЯ також чим, ПОСТАВА́ТИ, ІТИ́ (ЙТИ), БРА́ТИ ПОЧА́ТОК від чого, де. — Док.: поча́тися, поста́ти, піти́. (Кассандра:) Чи й ти гадаєш так, що все нещастя походить від Кассандри? (Леся Українка); — Як тобі совість підкаже, — спокійно відповів Мірошниченко. — Коли вона за роки твого багатства стала гряззю — бери обріза і йди вбивати людей. Велике багатство завжди цим починається або цим закінчується (М. Стельмах); Повинно зостатися щось од огню непорушне: В іншому разі матерія спершу в ніщо б оберталась І вже з нічого речей розмаїтість у нас поставала (переклад М. Зерова); — Усі мої біди, певно, йдуть від нашого прізвища. — Щасні. На прізвище — щасні, а насправді — нещасні (Ю. Збанацький); Скільки невільницьких пісень з тих ущелин брали початок (О. Гончар).