1. Словник синонімів української мови

пресвітер

СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.; ДУХІВНИ́К (священик, у якого хто-небудь постійно сповідається), СПОВІДА́ЛЬНИК, СПОВІ́ДНИК, СПОВІДА́Ч рідше; ПРО́БОЩ церк., ПА́РОХ діал. (парафіяльний священик); КСЬО́НДЗ, КАНО́НІК (католицький); ПА́СТОР (протестантський); МУЛЛА́ (ісламський). Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві (І. Нечуй-Левицький); Вже кілька днів попи у великодніх золотистих ризах правлять молебні над криничкою (М. Стельмах); Князь і княгиня, верховні духовні ієреї церкви, мужі київські старші й молодші стали на заборолі (П. Загребельний); Панотець уважно вислухав його (М. Коцюбинський); Сказала (Маруся) о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця (Г. Хоткевич); Тринадцять років (П. Тичини) пройшли за похмурими монастирськими стінами під суворим наглядом духівників (з журналу); Коли парафіяни довідались, якого дістали пароха, то зачали відказувати (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пресвітер — Презви́тер, пресві́тер: — священик, у більшості християнських сект — виборний керівник релігійної громади [51] Словник з творів Івана Франка
  2. пресвітер — пресві́тер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. пресвітер — І заст. пресбитер Те саме, що ієрей Словник церковно-обрядової термінології
  4. пресвітер — -а, ч. 1》 У православній і католицькій церквах – священик. 2》 У кальвіністів Англії, Нідерландів та деяких інших країн і в більшості християнських сект – виборний керівник релігійної громади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пресвітер — Священик, див. протопресвітер Словник чужослів Павло Штепа
  6. пресвітер — ПРЕСВІ́ТЕР, а, ч. 1. У православній і католицькій церквах – священик. Як тільки з'явився князь у дверях, пресвітер Ларивон сотворив коротку молитву (П. Словник української мови у 20 томах
  7. пресвітер — пресві́тер (від грец. πρεσβύτερος – старший, старійшина) 1. У католицькій і православній церквах священик. 2. Виборний керівник громади пресвітеріанської церкви. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. пресвітер — Пресві́тер, -тера; -тери, -рів або презбі́тер, -ра (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пресвітер — ПРЕСВІ́ТЕР, а, ч. 1. У православній і католицькій церквах — священик. Як тільки з’явився князь у дверях, пресвітер Ларивон сотворив коротку молитву (Загреб., Диво, 1968, 698). Словник української мови в 11 томах