привітний

ВВІ́ЧЛИВИЙ (УВІ́ЧЛИВИЙ) (який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність), ЧЕ́МНИЙ, ВИ́ХОВАНИЙ, ГРЕ́ЧНИЙ, КОРЕ́КТНИЙ, ДЕЛІКА́ТНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ШАНОБЛИ́ВИЙ, ЛЮБ'Я́ЗНИ́Й, ОБА́ЧНИЙ рідше, ОБХІ́ДЛИВИЙ рідше, ПОШТИ́ВИЙ розм., УЧТИ́ВИЙ розм. рідко, ЗВИЧА́ЙНИЙ розм.; ГАЛА́НТНИЙ, ЛИ́ЦАРСЬКИЙ, РИ́ЦАРСЬКИЙ, ПОСЛУ́ЖЛИВИЙ, ЗАПОБІ́ГЛИВИЙ, КУРТУА́ЗНИЙ книжн. рідко (вишукано, підкреслено чемний). Жінка в його.. така тиха, привітна, ввічлива (Марко Вовчок); Галя давно знала його.. як увічливого, веселого парубка (Панас Мирний); З усіма він чемний і винятково ввічливий (Я. Баш); Пауза починала лякати виховане панство (І. Ле); Гречна господиня запросила (мандрівника) вечеряти (Ф. Малицький); Він.. був дуже коректний у розмові зі мною (Д. Бедзик); Я людина.. делікатна і не хотів би-м уражувати людей (В. Стефаник); (Катрич:) Магазинчик у нас акуратний, продавці.. до людей уважні (З. Мороз); Виростила вона сина. І здоровий він, і красивий, і до старих ввічливий, і до молодих привітний (С. Чорнобривець); Перед геологом стояла зовсім інша людина — шаноблива, чемна, ладна.. попередити кожний рух ученого (О. Донченко); Як уздрів він її, то здалась вона йому гарною, честивою і люб'язною (переклад М. Лукаша); Нестор був настільки обачним, що від ночівлі відмовився (І. Вільде); Обхідлива, приємна та балакуча Пелагея Тихонівна.. принаджувала наймичок (Л. Яновська); (Палажка:) Я рада, що такого зятя мати буду: добрий, поштивий і хазяйський син (І. Карпенко-Карий); Була (дівчина).. не тільки вродлива, а ще й звичайна та честива (переклад М. Лукаша); Крамарі галантні й лагідні, хоч до рани прикладай, а ціни високі (А. Хорунжий); У норму нашої поведінки, звичаїв дедалі більше входить прекрасне почуття рицарського.. став-лення до жінки (з газети); В Коцюбинського вистачило сили ласкаво подякувати не в міру послужливому сторожеві й піти (Л. Смілянський); Менший син княгині був слухняний, запобігливий, тихий (С. Скляренко). — Пор. 1. догі́дливий.

ВВІ́ЧЛИВИЙ (УВІ́ЧЛИВИЙ) (який виражає ввічливість, шанобливість, люб'язність), ЧЕ́МНИЙ, ГРЕ́ЧНИЙ, ШАНОБЛИ́ВИЙ, РИ́ЦАРСЬКИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ЛЮБ'Я́ЗНИЙ рідше, ПОШТИ́ВИЙ розм. Регіна не занедбала користати з цих увічливих запросин (І.Франко); Помалу зав'язалась розмова, зовні байдужа, лише ввічлива (Ю. Шовкопляс); Він зразу ж повів далі свою чемну розмову (Ю. Смолич); Ти ґречно вклонилась на ґречне вітання (Леся Українка); Він схилив голову в шанобливому поклоні (О. Полторацький); До того ж, над усім цим панувала ще й молода романтика, рицарський жест (І. Ле); Привітний погляд; Люб'язна посмішка; Легко сковзає перо по паперу, лягають чіткі й поштиві слова (Н. Рибак). — Пор. шанобли́вий.

ПРИВА́БЛИВИЙ (який притягає до себе, викликає захоплення своїми якостями, властивостями, зовнішнім виглядом тощо), ПРИВА́БНИЙ рідше, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ПОВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ рідше, МАНЛИ́ВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ, ПОМА́НЛИВИЙ, ПРИВОРО́ЖЛИВИЙ, ПРИТЯГА́ЛЬНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ЗАХО́ПЛИВИЙ підсил., ЧАРІВЛИ́ВИЙ підсил., ЦІКА́ВИЙ розм. рідше, ІНТЕРЕ́СНИЙ розм. рідше, ПОНА́ДЛИВИЙ діал. Щось привабливе й красиве було в напівзігнутій дужій постаті косаря, в широких помахах його коси (М. Стельмах); Часом соловейко у кущах розповідав йому про розкішні привабні краї і про те, що він бачив у тих краях (М. Рильський); Ваблива даль.. Нові дороги Розбудять громом гармаші (М. Нагнибіда); Пахло духами вабних далей (А. Головко); Солдат підповз до дерева й опинився в звабливому холодочку (Ю. Мартич); О, це фонтани гуркотливі Так заіскрились в гущині, Це їхні звабні, звучні співи Здаля почулися мені (Є. Фомін); Боже! яким величним, блискучим, повабним здалось метеликові те світло! (Леся Українка); — Мабуть, ніщо не робить квартиру такою принадною, як шафи зі старими книгами! — казав Максим Тадейович (Ю. Мартич); Іван Сергійович почав малювати принадливі картини осінньої природи (О. Донченко); В очах (Саїда) відбилося й стриміло, як мара, перелякане смугляво-приворожливе молоде обличчя (І. Ле); Чари математичних символів дуже притягальні. Вони захоплюють людину, як поезія, музика (з журналу); Небо над землею, Як весна, привітне, Як над синім ставом пісня солов'я (В. Сосюра); Швидко батько й мати помітили, що ясні очі і тихі, щирі розмови їх найстаршої дочки Маринці зробили для Андруся їх хату ще привітливішою і теплішою (І. Франко); Саїд вистромляв голову за скло (машини), раптом поринаючи в захопливу прохолоду мокрого з дощем вітру (І. Ле); Свята моя земле, мій краю чарівливий, Ти — вічний спогад мій, в тобі я був щасливий (А. Кримський); Я багато часу потратила на руїни Помпеї, але не жалкую, бо то, здається мені, річ єдина в світі і надзвичайно цікава (Леся Українка); Дівчина, як виявилось, була не тільки вродлива, а й інтересна по-своєму і дуже лагідна (А. Головко); Надія — провести спокійно кілька хвиль разом з улюбленим паничем, обідати з ним досита — була дуже понадлива для Маланки (І. Франко). — Пор. 1. приє́мний, споку́сливий.

ЩИ́РИЙ (про слово — сповнений доброти, душевності), ЩИРОСЕ́РДИЙ підсил., СЕРДЕ́ЧНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ТЕ́ПЛИЙ. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось (Панас Мирний); Щиросерді слова сивого професора справили враження на обох дівчат (М. Чабанівський); Якби ти знав, як много важить слово, Одно сердечне, теплеє слівце! (І. Франко); Зустрів (бригадир) мене привітним словом (В. Сосюра).