придушений

ГЛУХИ́Й (про голос, звуки — який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙ розм., ЗАТУШКО́ВАНИЙ розм. (про голос — який звучить не досить дзвінко); ЗДА́ВЛЕНИЙ, ЗДУ́ШЕНИЙ, ПРИДА́ВЛЕНИЙ, ПРИДУ́ШЕНИЙ, ЗАДА́ВЛЕНИЙ (про голос, ридання і т. ін.); УТРО́БНИЙ, НУТРЯНИ́Й розм. (про голос — який звучить ніби з утроби, грубо); ЗАМОГИ́ЛЬНИЙ, ГРОБОВИ́Й, МОГИ́ЛЬНИЙ розм. (про голос — з похмурим відтінком). М'який килим на підлозі робив її кроки глухими, ледве чутними (О. Донченко); З-за міста гримнув сильний вибух, звук його був, приглушений якийсь (Г. Епік); То був втомлений, приглухлий голос старого чоловіка (П. Загребельний); З порога обізвався глухуватий голос Левка (М. Стельмах); Голос мав (співак) затушкований і сиплуватий на верхньому та середньому регістрах (з мемуарів); Здавлений плач розносився по кімнаті (О. Кобилянська); Зрідка було чути здушений стогін (С. Журахович); Люди співають глухими, придавленими басами (Ю. Яновський); Раптом серед загальної тиші почулося глухе, придушене ридання Устини (А. Шиян); — Я забула, який сьогодні день? — спитала Гризельда таким глухим та задавленим голосом, неначе він виходив з могили (І. Нечуй-Левицький); Засміявся Турчинович знайомим утробним сміхом (П. Колесник); Офіцер підвівся і глибоким нутряним голосом проказав: — Прийдуть з півночі стовпища варварів і заженуть нас на півострів (П. Колесник); Зінька не впізнала голосу — глухий і замогильний (А. Головко); Повів (співак) згорда оком по зібраних, назираючи, яке враження зробив на них його гробовий голос (Лесь Мартович); — Ходіть сюди, діти! — промовив дід глибоким,.. могильним голосом (І. Франко). — Пор. 4. низьки́й.

ЗАТАМО́ВАНИЙ (перев. про почуття — який виявляється не повною мірою), СТРИ́МАНИЙ, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПРИДУ́ШЕНИЙ, ЗДУ́ШЕНИЙ, ПРИЧА́ЄНИЙ, ЗДЕ́РЖАНИЙ розм. В очах його люди побачили затамовану тугу (В. Собко); Щорс почав говорити. Не голосно, але в кожному його слові було стільки сили, ясності і стриманого гніву (О. Довженко); Він вислизає на вулицю і чує позад себе приглушений надривний плач (М. Стельмах); У когось вирвалось придушене зітхання (П. Панч); Зрідка було чути здушений стогін, короткий вигук-наказ хірурга (С. Журахович); На полях, що розстилалися обабіч дороги, чулися невиразні шерехи: то тріск сухого бур'яну.., то причаєне шарудіння (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. придушений — приду́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. придушений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до придушити. || придушено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Здавлений, приглушений (про голос, крик і т. ін.). || Затамований, стриманий (про плач, ридання і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. придушений — ПРИДУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до придуши́ти. Син загинув у лісі, придушений деревом (М. Коцюбинський); Він поглянув на Огея, придушеного думками і все такого ж недовірливого, лайдакуватого (Олесь Досвітній); В 1071... Словник української мови у 20 томах
  4. придушений — Приду́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. придушений — ПРИДУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до придуши́ти. Син загинув у лісі, придушений деревом (Коцюб., II, 1955, 315); Він поглянув на Огея, придушеного думками і все такого ж недовірливого, лайдакуватого. (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах