придушений

ПРИДУ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до придуши́ти.

Син загинув у лісі, придушений деревом (М. Коцюбинський);

Він поглянув на Огея, придушеного думками і все такого ж недовірливого, лайдакуватого (Олесь Досвітній);

В 1071 р. спалахнуло народне повстання в Новгороді, під час якого повсталі мало не вбили єпископа. Повстання було придушене князем Глібом Святославичем (з наук. літ.);

* Образно. Вночі знялася буря. Грізно і страшно ревів Дніпро. Придушений чорною млою, він став безбережний (Яків Баш);

// приду́шено, безос. пред.

Снопи накладено, рублем придушено (К. Гордієнко).

2. у знач. прикм. Здавлений, приглушений (про голос, крик і т. ін.).

– Ей ти, носатий, купи у мене зайця! – басив з середини [юрми] молодий голос, і в одповідь йому покотився придушений сміх: – Ха-ха! (М. Коцюбинський);

Десь тут коло мене я почув хрипкий придушений крик (С. Васильченко);

// Затамований, стриманий (про плач, ридання і т. ін.).

Почувся якийсь глухий булькіт, схожий на придушене схлипування (В. Кучер).