призначувати

ВИЗНАЧА́ТИ (наперед установлювати що-небудь для виконання), ОКРЕ́СЛЮВАТИ, ПЕРЕДБАЧА́ТИ, ПРИЗНАЧА́ТИ, ВИРОБЛЯ́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідше. — Док.: ви́значити, окре́слити, передба́чити, призна́чити, ви́робити. Я бачу, що все-таки і я можу часом осягти мету, яку собі визначу (Леся Українка); Він.. одразу ж окреслив Ярославові чітке коло обов'язків (Ю. Мушкетик); Передбачати погоду для всієї країни; (Долон:) Ми призначили, щоб я вернувся, поки зійде місяць (Леся Українка); За півгодини виробили план наступу (О. Донченко). — Пор. 1. наміча́ти.

ПРИЗНАЧА́ТИ (ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідко) (ціну за певний товар, якусь послугу тощо), ПРОСИ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ЗАПРАВЛЯ́ТИ, ГИЛИ́ТИ (надто високу ціну). — Док.: призна́чити, запроси́ти, запра́вити, загили́ти. Проси якнайбільше, а бери, як дають (прислів'я); — Не проторгуйся лише, прав достойну ціну (О. Гончар); — Де ж я вам ту плату візьму? — ще більше смутніє Левко. — Ми дуже бідні. — А я багато, хлопче, з тебе й не заправлю (М. Стельмах).

ПРИЗНАЧА́ТИ (ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідко) (ліки, лікувальні процедури, режим), ПРИПИ́СУВАТИ, ПРОПИ́СУВАТИ розм. — Док.: призна́чити, приписа́ти, прописа́ти. Після хірургічної операції злоякісної пухлини хворому часто призначають курс хіміотерапії або опромінювання (з газети); За останній рік мама хворіла все частіше; приходили лікарі, приписували ліки, робили аналізи, але хвороба не минала (В. Собко); Прописує (лікар) на словах методи лікування (Ю. Збанацький).

ПРИЗНА́ЧИТИ (офіційно надати комусь право займати певну посаду, доручати виконувати якісь обов'язки), ПРИСТА́ВИТИ, ПРИЛУЧИ́ТИ, ПОСТА́ВИТИ розм., НАСТА́ВИТИ розм., НАСТАНОВИ́ТИ розм., ПОСТАНОВИ́ТИ розм., ПОСАДИ́ТИ розм.; ПРИСЛА́ТИ, ПОСЛА́ТИ (направити звідкись); ПРИКРІПИ́ТИ (перев. тимчасово, іноді під шефством певної особи). — Недок.: призначати (призна́чувати рідко), приставля́ти, прилуча́ти, ста́вити, настановля́ти, присила́ти, посила́ти, прикрі́плювати (прикріпля́ти). Івана призначили помічником лісничого, і він поступово втягнувся в звичну роботу (М. Зарудний); Баба Зінька приставила готувати обід молодиць, котрі добре знали куховарську справу (І. Нечуй-Левицький); До нічної варти прилучили козака, що вчора заробив потиличника (Я. Качура); (Крилата:) Карпа Корнійовича треба підтримати. (Василина:) От би його на голову колгоспу поставити (О. Корнійчук); — Шануйся ж оце, — навчають мене, — годи панові, чоловіком наставить: писарюватимеш собі в сухому та в теплому (А. Тесленко); Комісію по розподілу кормів уклали. Мене її головою настановили (Ю. Мушкетик); — А тепер слово має товариш Дорош. Прислали його до нас і буде він робити на фермі (Григорій Тютюнник); Її стали вчити працювати на свердлувальному верстаті і вчителем прикріпили свердлувальника Стьопу Шемшуру (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. призначувати — призна́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. призначувати — (кому) приділяти; (платню) визначати, встановлювати; (ліки) приписувати; (кару) присуджувати; (наперед) покладати; (зустріч) домовлятися про; (долею) прирікати; (на пост) ставити, наставляти, кн. номінувати. Словник синонімів Караванського
  3. призначувати — див. призначати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. призначувати — ПРИЗНА́ЧУВАТИ див. признача́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. призначувати — ПРИЗНА́ЧУВАТИ див. признача́ти. Словник української мови в 11 томах