1. Словник синонімів української мови

призов

НАБІ́Р заст. (призов на військову службу, рекрутування), ПРИЙО́М заст., РЕКРУ́ТЧИНА, РЕКРУ́ТСТВО, НЕКРУ́ТЧИНА заст. розм., НЕКРУ́ТСТВО заст. розм., БРА́НКА діал. заст., ПОБІ́Р діал. заст. Віддавали в рекрути і Ярему разом з іншими парубками. Це був позачерговий набір, бо почалася війна (П. Кочура); — У москалі його, у москалі!.. Тепер і прийом у городі, зараз, зараз і вези його (Марко Вовчок); Кожен з них думав у цю мить, що і його може незабаром спіткати рекрутчина (О. Полторацький); (Іван:) Перед Різдвом, кажуть, знов рекрутчина (М. Кропивницький); — То перед війною бранка така, що лише кривого та сліпого пустять (І. Франко). — Пор. 1. при́зов.

ПРИ́ЗОВ (набір на військову службу), ПРИ́ЗВА (ПРИ́ЗВИ) діал.; МОБІЛІЗА́ЦІЯ (із запровадженням воєнного стану). Викохали вони п'ять синів, як п'ять орлів: який не вийде на село — дівчата задивляються, який не підійде до призову — тільки в гвардію йде (М. Стельмах); Говорив (Іван) тоді за призви, що його, май, в москалі візьмуть... (Леся Українка); У дев'ятсот чотирнадцятому році його покликали на війну в перший же день загальної мобілізації (Ірина Вільде). — Пор. 1. набі́р.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. призов — при́зов іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. призов — -у, ч. 1》 Дія за знач. призивати 1) і призиватися; оголошення про набір на військову службу; набір на військову службу. || розм. Служба в армії. 2》 Люди, одночасно призвані на військову службу. 3》 Заклик до участі в чому-небудь. Першого призову хто — один із перших учасників чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. призов — див. призва Словник чужослів Павло Штепа
  4. призов — ПРИ́ЗОВ, у, ч. 1. Дія за знач. призива́ти 1 і призива́тися; оголошення про набір на військову службу; набір на військову службу. Призваний до армії одразу по закінченні школи, молодий хлопчина менш ніж за рік після призову встиг побувати солдатом... Словник української мови у 20 томах
  5. призов — При́зов, при́зову і при́зву; -зови, -зовів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. призов — ПРИ́ЗОВ, у, ч. 1. Дія за знач. призива́ти 1 і призива́тися; оголошення про набір на військову службу; набір на військову службу. Призваний до армії одразу по закінченні школи, молодий хлопчина менш ніж за рік після призову встиг побувати солдатом... Словник української мови в 11 томах