припухати

ПУ́ХНУТИ (ПУ́ХТИ) (про тіло та його частини — збільшуватися в об'ємі від запалення, удару, отруйного укусу, втоми і т. ін.), ОПУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, БРЕ́ЗКНУТИ, БРЯ́КНУТИ, СПУХА́ТИ розм., ОБПУХА́ТИ рідше; ПІДПУХА́ТИ, ПРИПУХА́ТИ (трохи); ПІДТІКА́ТИ (від незначного підшкірного крововиливу). — Док.: опу́хнути (опу́хти), напу́хнути, спу́хнути (спу́хти), обпу́хнути (обпу́хти), підпухнути, припу́хнути, підтекти. (П'ятиокий:) Вогнем опекло... Пухне... язик пухне. (Архип:) Бджола за язика вкусила (Л. Дмитерко); Важка була людська мука, ноги опухали, руки німіли (Ю. Яновський); Ноги вже менше болять і не так напухають (Леся Українка); Його широке синювате обличчя починало брякнути з самогону (І. Микитенко); На його високому лобі спухає і тремтить продовжня прожилка (М. Стельмах); Нога на підошві розчервонілась, помітно підпухла (О. Гончар). — Пор. 1. набрякати.

ЛЕДАРЮВА́ТИ (не займатися корисною працею), ДАРМУВА́ТИ, ЛІНУВА́ТИСЯ, ЛІНИ́ТИСЯ, ПРАЗНИКУВА́ТИ розм., БАЙДИКУВА́ТИ розм., ПАНІ́ТИ розм., БА́ЙДИКИ БИ́ТИ розм., БАГЛАЇ́ БИ́ТИ розм.; ПОПАСА́ТИ, ПОПА́СУВАТИ рідше (перебуваючи де-небудь, нічого не робити, гайнувати час); ЛЕЖА́ТИ, ПРИПУХА́ТИ фам. (проводячи час у спанні). — Хай інші ледарюють, байдики б'ють чи ляси точать, а ти маєш бути на фермі найпершим (Є. Гуцало); — До праці руки приложи і не збирайся дармувати (М. Ю. Тарновський); Василь не лінувався, хазяйнував, і Ганна не любила празникувати в будень (І. Нечуй-Левицький); Зимою з кухні й не вилазила (Явдоха Іванівна), все сиділа там то коло печі, то коло дівчат, щоб не лінилися та пряли, та пір'я драли, та вовну били... (Панас Мирний); Мати не любила робити і більше любила байдикувати та посиденьки справляти (І. Нечуй-Левицький); Він (Грицько) не паніє, як другі, а сам з своєю невтомною помічницею-жінкою веде до ладу своє хліборобське діло (Панас Мирний); — Менший і досі в нижчих класах, бо все попасає в класах; вигнався аж до неба, а дурний, як треба, — не хоче вчитись! (І. Нечуй-Левицький); Боже поможи, а сам не лежи! (прислів'я); (Гаєнко:) Люди роблять, ну, а Гришка, звісно, припухає... (С. Голованівський).

ПОНЕВІРЯ́ТИСЯ (терпіти труднощі, зазнавати знущань тощо), ПОТЕРПАТИ, ПОБИВА́ТИСЯ, ПРОПАДАТИ розм., МА́ЯТИСЯ розм., ТУЛЯ́ТИСЯ розм., ПРИПУХА́ТИ фам., МИТА́РСТВУВАТИ книжн. — Нащо ж я покинула рідний край і пішла в світи блукати, тинятись та поневірятись між чужими людьми? (І. Нечуй-Левицький); Підпілля деякий час потерпало, але, крім терористів, ніхто арештований не був (Ф. Бурлака); Мов перст, повинен в самотині Я побиватися один (І. Манжура); Трудно було й здумати, що десь наймичкою маятимусь (Марко Вовчок); А ми тулятись мусимо в печалі, В чужих людей могил собі прохать... (М. Костомаров); Він своє уже знайшов і при Зарубі. Не бійся, бригадиром не захотів, Колоду виштовхав, а сам на фермах припухає (В. Кучер); Бинти нам правили й за рукавиці, котрі ми розгубили, митарствуючи в проклятих скелях (О. Гончар). — Пор. 2. бідува́ти, 1. му́читися, натерпі́тися.