1. Словник синонімів української мови

прирулювати

ПІД'ЇЖДЖА́ТИ (їдучи, наближатися до когось, чогось), ПІД'ЇЗДИ́ТИ, НАД'ЇЖДЖА́ТИ, НАД'ЇЗДИТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ розм., ПІДКО́ЧУВАТИ розм.; ПІДРУ́ЛЮВАТИ, ПРИРУ́ЛЮВАТИ (літаком, автомобілем; про літак, автомобіль); ПІДЛІТА́ТИ розм. (швидко). — Док.: під'їхати, над'ї́хати, дої́хати, підкоти́тися, підкоти́ти, підрули́ти, прирули́ти, підлеті́ти. Мати в нервовій напрузі стала прислухатися, чи не під'їжджає шкільний автобус до брами (О. Гончар); Молодиці, сліпучо блищучи на сонці білими рукавами сорочок, щохвилі під'їздили скорим кроком на конях (Г. Хоткевич); Тим часом Петро над'їжджав усе ближче да ближче (П. Куліш); Увіходе гуменя, за нею над'їздять вози (Панас Мирний); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); Було вже з полудня, коли їмость доїздила до перестану Занозова (Лесь Мартович); До воріт підкочується парокінний віз (М. Стельмах); Підкочують (поїзди) до перону, погримуючи колесами (А. Дімаров); Лаверні майстерно посадив літака в кінці аеродрому і підрулив до дебаркадера (І. Ле); До колгоспного току мчить автомашина, підлітає до наповнених зерном мішків і зупиняється (І. Цюпа). — Пор. 1. приїжджа́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прирулювати — приру́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прирулювати — -юю, -юєш, недок., прирулити, -лю, -лиш, док. 1》 неперех.Керуючи кермом, під'їжджати куди-небудь. 2》 перех. Керуючи кермом, підводити що-небудь кудись, до чогось, доводити до якогось місця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прирулювати — ПРИРУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИРУЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док. 1. що і без дод., спец. Керуючи кермом літака, під'їжджати куди-небудь (про льотчика). Лаверні майстерно посадив літака в кінці аеродрому і підрулив до дебаркадера (Іван Ле). 2. спец. Словник української мови у 20 томах
  4. прирулювати — ПРИРУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИРУЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док. 1. неперех. Керуючи кермом, під’їжджати куди-небудь. 2. перех. Керуючи кермом, підводити що-небудь кудись, до чогось, доводити до якогось місця. Словник української мови в 11 томах