прицілюватися

ОБДУМУВАТИ (у думках перебирати, всебічно оцінювати що-небудь, намічаючи можливі варіанти дії, висловлення і т. ін.), ПРОДУ́МУВАТИ, ОБМІРКО́ВУВАТИ, РОЗМІРКО́ВУВАТИ, ОБМИ́СЛЮВАТИ, ОБМИШЛЯТИ, ОБМІЗКО́ВУВАТИ, РОЗДУ́МУВАТИ, РОЗСУ́ДЖУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІ́РЮВАТИСЯ, ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ розм., ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ розм., РОЗВАЖА́ТИ розм., МУДРУВА́ТИ розм., ОБЧИ́СЛЮВАТИ розм. рідше; ДОДУ́МУВАТИ, ДОМІРКО́ВУВАТИ розм., ДОМИ́СЛЮВАТИ розм. (остаточно, до кінця); ВИВА́ЖУВАТИ, ЗВА́ЖУВАТИ (даючи оцінку фактам, деталям і т. ін.); ПЕРЕЖО́ВУВАТИ розм. (знову, багато разів обдумувати). — Док.: обду́мати, проду́мати, обміркува́ти, поміркува́ти, розміркува́ти, обми́слити, обмізкува́ти, розду́мати, розсуди́ти, примі́ритися, приці́литися, розва́жити, помудрува́ти, обчи́слити, обревізува́ти рідше доду́мати, доміркува́ти, доми́слити, ви́важити, зва́жити, пережува́ти. Одна потіха, що, гуляючи, обдумую дещо, а в негоду кілком сиджу за столом (М. Коцюбинський); Василь Іванович, напевно, все вже продумав з погляду стратегії (А. Головко); А Цітерея тим часом новий обмірковує задум (М. Зеров); Цар слова її (цариці) обмислив, В думці все як слід обчислив, І синів без зайвих слів Враз покликати звелів (Л. Первомайський); Став я обмишляти і надумався так, що лучче поспитаюся я перш того співу (Марко Вовчок); Навмисне замкнув (двері Федір) зсередини, аби побути на самоті, обмізкувати все (Є. Куртяк); Помирившись з Яковом, вона тепер роздумує, як би то помирить його ще з свекром (Панас Мирний); Спершу треба розсудити, а тоді робити (прислів'я); — Там (на шахті) уже кілька комісій побувало, все приміряються, як ліпше загнуздати пливуна, — неохоче пояснював Остап (М. Ю. Тарновський); — Довго я мудрував, де б мені.. достати той пачпорт (паспорт) (О. Бодянський); Меккінець подумав трохи і закінчив: — Я сказав усе. За тобою слово. Можеш його зараз мені не говорити, а добре доміркувати (О. Досвітній); Не зразу я домислив, сивий, Як це забуть — моє, твоє... А бачу нині: тут кує Рільник життя своє щасливе (М. Рильський); Він думав усю дорогу, виважував, пригадував (Ю. Мушкетик); Ревно стежила вона (Евеліна) за Бальзаком. Вивчала кожний крок, зважувала кожний вислів (Н. Рибак); Саїд знов спинився й довго пережовував сказане (І. Ле). — Пор. 1. ду́мати.

ЦІ́ЛИТИСЯ чим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ (НАЦІЛЯ́ТИСЯ), ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ (ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ), НАМІРЯ́ТИСЯ розм., ЦІЛЯ́ТИ розм., ЦІЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЦІЛЯ́ТИ розм., ЛУ́ЧИТИ розм., МІ́РЯТИ діал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯ розм. (з рушниці). — Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); (Ніна:) Як ви сміли стріляти в кімнаті! (Сусляєв:) Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); — Міряй в око (ведмедя), боярине! — шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). — Пор. 1. наво́дити.