прицілюватися
ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИЦІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. Готуватися до стрільби або метання, наводячи на ціль, спрямовуючи на кого-, що-небудь зброю чи предмет метання.
– А бий тебе сила божа! – думає Максим .. – Приціляйся разів сто на день... а хоч би тобі раз сказали вистрелити!.. (Панас Мирний);
Максим спокійно наложив стрілу на свій роговий лук, підійшов два кроки ближче до медведя і, прицілившися одну хвилину, пустив йому стрілу просто в серце (І. Франко);
Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік);
Маковейчик теж вистрілив, ще раніше прицілившись (О. Гончар);
Вхопив палицю Іван, прицілився добре та як шпурне палицею в упиря – й забив його до смерті (з казки);
// Спрямовувати що-небудь на якийсь об'єкт.
Високий, спортивного вигляду молодий чоловік .. уже прицілювався своєю кінокамерою до київських пам'яток (з газ.);
// розм. Спрямовуючи свої рухи, готуватися зробити що-небудь.
Дзвеніли, приціляючись куди б сісти, позолочені пергою бджоли (І. Рябокляч);
Павлик підходить до шафки, виймає буханець хліба, бере ножа, прицілюється і від центра буханця в радіальному напрямі розрізає його натроє (П. Колесник);
Прицілився я так, щоб знову на ноги їй [Веклі] не наступити – і закрутились [почали танцювати] (Є. Кравченко).
2. перен., розм. Обмірковувати, розраховувати що-небудь; прикидати.
Столипінці-хазяйчики водяться по двору з прасолами попід руки, шушукаючись, змовляючись, прицілюючись на завтрашній день (О. Гончар);
Ішов [Йонька] яром, тоді видерся в дубовий ліс, прицілювався до нього господарським оком (Григорій Тютюнник);
// Аналізуючи, зважуючи все, вибирати зручний момент для чого-небудь.
Бачура слухав, прицілюючись, як би йому натякнути на своє (М. Чабанівський).
3. до кого – чого, перен., розм. Звертати увагу на кого-, що-небудь, виявляти зацікавлення кимось, чимось; уважно придивлятися.
Прицілюватися до когось.
◇ (1) Приці́люватися / приці́литися о́ком:
а) оглядаючи щось, міркувати про його місце, розмір, вагу і т. ін.
Розставляла [Устина] пляшки з вином, ставила блюдечка з паюсною ікрою та дорогі рибні консерви, прицілювалась оком, де б краще поставити власного виготовлення салат (Д. Бедзик);
б) (на кого – що.) спрямовувати погляд на кого-, що-небудь, при цьому зважуючи, оцінюючи щось.
– А тобі не спиться, Маріє? – спитав Жменяк, примруживши одне око, а другим [оком] прицілившись на молоду ще вдовицю (М. Томчаній).
Значення в інших словниках
- прицілюватися — приці́люватися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- прицілюватися — [приец’іл'уватиес'а] -л'уйус'а, -л'уйеіс':а, -л'уйеіц':а, -л'уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- прицілюватися — -ююся, -юєшся і рідко прицілятися, -яюся, -яєшся, недок., прицілитися, -люся, -лишся, док. 1》 Готуватися до стрільби або метання, наводячи на ціль, спрямовуючи на кого-, що-небудь зброю чи предмет метання. || Спрямовувати що-небудь на якийсь об'єкт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прицілюватися — приці́люватися / приці́литися о́ком. 1. Оглядаючи щось, міркувати про його місце, розмір, вагу і т. ін. Розставляла (Устина) пляшки з вином, ставила блюдечка з паюсною ікрою та дорогі рибні консерви, прицілювалась оком... Фразеологічний словник української мови
- прицілюватися — ОБДУМУВАТИ (у думках перебирати, всебічно оцінювати що-небудь, намічаючи можливі варіанти дії, висловлення і т. ін.), ПРОДУ́МУВАТИ, ОБМІРКО́ВУВАТИ, РОЗМІРКО́ВУВАТИ, ОБМИ́СЛЮВАТИ, ОБМИШЛЯТИ, ОБМІЗКО́ВУВАТИ, РОЗДУ́МУВАТИ, РОЗСУ́ДЖУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
- прицілюватися — ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИЦІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. Готуватися до стрільби або метання, наводячи на ціль, спрямовуючи на кого-, що-небудь зброю чи предмет метання. — А бий тебе сила божа!... Словник української мови в 11 томах