1. Словник синонімів української мови

причинятися

ПРИЛУЧА́ТИСЯ (починати брати участь у дії, яка виконується іншими, у розпочатій ким-небудь справі тощо), ПРИЧИНЯ́ТИСЯ, ПРИЧАЩА́ТИСЯ розм. — Док.: прилучи́тися, причини́тися, причасти́тися. Гей, брати! Поки не пізно, Прилучаймось враз до праці (П. Грабовський); — Як уже воювати, так воювати — хай же і я, старий, щось до добра причинюся, коли на те йдеться (П. Козланюк); Зараз маленький Юра мав причаститися до найкращих розкошів людського життя! (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причинятися — причиня́тися 1 дієслово недоконаного виду зачинятися нещільно причиня́тися 2 дієслово недоконаного виду прилучатися розм. Орфографічний словник української мови
  2. причинятися — I -яється, недок., причинитися, -чиниться, док. 1》 Зачинятися, перев. нещільно, не повністю (про двері, вікно, кватирку і т. ін.). 2》 тільки недок. Пас. до причиняти I. II -яюся, -яєшся, недок., причинитися, -чинюся, -чинишся, док., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. причинятися — ПРИЧИНЯ́ТИСЯ¹, я́ється, недок., ПРИЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док. 1. Зачинятися, перев. нещільно, не повністю (про двері, вікно, кватирку і т. ін.). Клітка була на диво хороша, і дверці щільно причинялися, і сідальце є (А. Словник української мови у 20 томах
  4. причинятися — ПРИЧИНЯ́ТИСЯ¹, я́ється, недок., ПРИЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док. 1. Зачинятися, перев. нещільно, не повністю (про двері, вікно, кватирку і т. ін.). Словник української мови в 11 томах