приярок

I. ЯР (глибока довга западина, перев. з крутими або прямовисними схилами), ЯРУ́ГА підсил., КРУТОЯ́Р, ЩІЛИ́НА, ДЕ́БРА (ДЕБР) зах., ЗВІР (ІЗВІ́Р) діал.; УЛО́ГО́ВИНА (з похилими схилами); БАЙРА́К (порослий лісом, чагарником); ВИ́ЯРОК (невеликий), ПЕРЕЯ́РОК, ПРИ́ЯРОК. Понад берегами (р. Сули) стриміли покручені ламані гори з глибокими крутими ярами та западинами (І. Нечуй-Левицький); В одній з таких яруг, глибоких та покручених по всіх напрямках весняними водами, на самому дні ворушились люди (М. Коцюбинський); Крутояром, ліском.. до самісінького жежериного обійстя вони підійшли незримі й нечутні (В. Речмедін); В щілині поміж горами летів у долину потік (М. Коцюбинський); Попри дороги простяглася глибока, стрімка вниз дебра (Лесь Мартович); У зворах вітер виє-скавулить, Смереки гнуться, як тонка лоза (Д. Павличко); Повились в туман ізвори (Г. Хоткевич); Вони брели довгою і широкою улоговиною, що сивіла під місячним сяйвом і курилася парою (Григорій Тютюнник); Розточилися ви (голоснії слова), як весняна вода по ярах, по байраках, по балках (Леся Українка); Опівночі у виярок.. сунули танки (О. Гончар). — Пор. I. ба́лка, I. запа́дина.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приярок — при́ярок іменник чоловічого роду невеликий яр Орфографічний словник української мови
  2. приярок — -рка, ч. Невеликий яр або його відріг; вибалок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приярок — ПРИ́ЯРОК, рка, ч. Невеликий яр або його відріг; вибалок. Стоять у приярках артилеристи та мінометники (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. приярок — ПРИ́ЯРОК, рка, ч. Невеликий яр або його відріг; вибалок. Стоять у приярках артилеристи та мінометники (Гончар, III, 1959, 413). Словник української мови в 11 томах
  5. приярок — Приярок, -рку м. Небольшой оврагъ, отрогъ оврага. Лохв. у. Словник української мови Грінченка