пробиватися

ВИБИВА́ТИСЯ в кого, на кого-що (докладаючи зусиль, домагатися певного суспільного становища), ВИСУВА́ТИСЯ, ВИХО́ДИТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ (досягати успіхів у чому-небудь). — Док.: ви́битися, ви́сунутися, ви́йти, проби́тися, просу́нутися. Всі Сіраші гордилися, що з такої голоти Микита в георгіївські кавалери і в старшого вахмістра вибився (О. Сизоненко); Висуватися на керівну роботу; — В генерали виходять тільки з сивиною (Ю. Збанацький); Іван у своєму сирітстві шукав порятунку в навчанні, щоб пробитися далі, піднятися вище (П. Колесник); Шавловський доскочив ученого ступеня, тепер у нього в голові крутиться одне: просуватися далі (С. Журахович).

ВИЯВЛЯ́ТИСЯ (про почуття, думки, наміри тощо — ставати явним, помітним за зовнішніми ознаками), ПРОЯВЛЯ́ТИСЯ, ВИРАЖА́ТИСЯ, ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОГЛЯДА́ТИ, ПРОСТУПА́ТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ПРОКИДА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, ПРОЗИРА́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ПОМІЧА́ТИСЯ, СПОСТЕРІГА́ТИСЯ, РОЗКРИВА́ТИСЯ, ЧИТА́ТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДЧУВА́ТИСЯ, ПОЧУВА́ТИСЯ, ПРОМЕНИ́ТИСЯ (ПРОМІНИ́ТИСЯ) (про радість, любов і т.ін. — у погляді, усмішці); ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІЗА́ТИСЯ рідко (про здібності, талант і т. ін.). — Док.: ви́явитися, прояви́тися, ви́разитися, показа́тися, проби́тися, прогля́нути, проступи́ти, проки́нутися, просну́тися, прозирну́ти, позначи́тися, розкри́тися, відби́тися, відчу́тися, почу́тися, прорі́затися. На її виду виявлялась клопотливість та задуманість (І. Нечуй-Левицький); Давно вже тліло в душах незадоволення Марусяком, лиш не було моменту тому проявитися (Г. Хоткевич); Який глибокий жаль, сердечний докір і заразом яка радісна надія виражалися в його очах! (І. Франко); Молоді ще (Миколай з Параскою), але якась певність рухів і світогляду.. показується в них (Г. Хоткевич); Їй самій стає неприємно, що в голосі пробиваються нотки роздратування (О. Гончар); Його очі перелякано розширились, і з них проглянули сум і безнадія (Ю. Збанацький); В руках жінки, в погляді, у всій її позі проступала непідроблена сором'язливість (Ю. Бедзик); Доброта так і просвічує в його одкритому лиці (М. Коцюбинський); Щось прикре, дражливе прокидалося в його словах (Леся Українка); — В усій Вашій істоті прозирає щирість (Ф. Бурлака); В голосі його справді звучала радість, хоч на незворушному обличчі то не позначилось (Є. Гуцало); І ще помічалася за ним риса: в тилу він був похмурим і неговірким (Григорій Тютюнник); Незважаючи на те, що заліза в ґрунті багато, в рослинах інколи спостерігається його недостача (з журналу); Старий гідротехнік мав вдачу, яка розкривалася не з першого слова (М. Чабанівський); Спокій тривалого кохання.. читався в рисах її високого чола (Л. Первомайський); На його обличчі.. відбивалася найрізноманітніша гама почуттів (О. Донченко); В голосі Ярослави відчувалося куди більше байдужості, ніж зацікавлення (Л. Дмитерко); В погляді (Оксани) сяйливому, гарячому почувається внутрішня пристрасть, прихована жага (О. Гончар); Ленінградці люблять своє чудове місто.. Любов та промениться з їхніх очей, з їхніх постатей (Остап Вишня); У дев'ятому.. класі в Максима почали прорізуватися й певні громадські, організаторські та навіть ораторські нахили (В. Козаченко).

ВИЯВЛЯ́ТИСЯ (ставати явним, помітним, очевидним, відчутним), ПРОЯВЛЯ́ТИСЯ, ВІДЧУВА́ТИСЯ, ПОМІЧА́ТИСЯ, ВИСТУПА́ТИ, ПРОСТУПА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОКИДА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ОГО́ЛЮВАТИСЯ, ОГОЛЯ́ТИСЯ. — Док.: ви́явитися, прояви́тися, відчу́тися, ви́ступити, проступи́ти, проби́тися, проки́нутися, ви́лізти, оголи́тися. З величезною силою виявлявся його (Кропивницького) акторський талант у найрізноманітніших ролях (І. Мар'яненко); Пригадала вона і ласкавість материну до себе, котра часом проявлялась в неї (І. Нечуй-Левицький); В українському малярстві відчувається відгомін захоплення українським історичним епосом (М. Рильський); Ворожнеча (Нурли з Асаном) помічалась і в кав'ярні (М. Коцюбинський); В очах (селян) крізь забитість та заляканість і щось нове виступало, якась надія (А. Головко); З'являються твори, в яких проступає закоханість у красу природи (з газети); В імпровізаціях на теми рідного міста пробиваються ліричні ноти (О. Гончар); В ньому прокинувся польський патріот (І. Франко); Надвечір полетів підшипник на третьому тракторі, вилізли назовні інші дефекти (Ю. Яновський).

ДОНО́СИТИСЯ (про звуки, запахи та ін. — ставати чутним, відчутним), ДОЛІТА́ТИ, ДОХО́ДИТИ, ДОЛИНА́ТИ, ДОСЯГА́ТИ, ПРИНО́СИТИСЯ розм., ПРИЛІТА́ТИ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм., ДОБІГА́ТИ розм., НАДЛІТА́ТИ розм.; ПРОНИКА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм. (крізь якісь перепони); ДОПЛИВА́ТИ, НАПЛИВА́ТИ (повільно поширюючись); НАЗДОГАНЯ́ТИ кого, що, розм. (слідом за кимсь, чимсь); ДОКО́ЧУВАТИСЯ (про сильні, розкотисті звуки); ПРОКРАДА́ТИСЯ (ледве чутися). — Док.: донести́ся, долеті́ти, дійти́, доли́нути, прили́нути поет. досягти́ (досягну́ти), принести́ся, прилеті́ти, приби́тися, добі́гти, надлеті́ти, прони́кнути, проби́тися, проде́ртися (продра́тися), допливти́ (доплисти́), напливти́ (наплисти́) (напли́нути), наздогна́ти, докоти́тися, прокра́стися. Невідомо звідки ледве-ледве доноситься трембітання... (Г. Хоткевич); Від лісу тягло свіжим настоєм живиці та долітали лункі удари сокири (Ю. Збанацький); У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос, товстий, навіть трохи сердитий (І. Нечуй-Левицький); З кухні долинає тихе глипання примуса та ледве вловимий запах чогось дуже смачного (Ю. Шовкопляс); З-над хмар часом прилине Прощання з літом журавлине (П. Тичина); Канделябр на дві свічі тускло горить. Світлу не сила досягти навіть чверті кабінету (М. Хвильовий); З дому чути тихий стук посуди, Клаптик пісні з поля прилетів... (М. Рильський); Далекі дівочі голоси прибились до Степаниди (М. Стельмах); — Пилипку! сину мій!.. — гукала вона на бігу, думаючи, що це гукання раніш від неї добіжить до сина (Панас Мирний); Слухає (Микула), чи не надлетить з темного поля крик такий, що мертвих збудить (О. Маковей); Крізь стіни в кімнату проникали приглушені звуки музики (С. Чорнобривець); Дзвонили до вечерні: срібні дзвоники пробивалися до палацу, розкочуючись тихим сумом і журбою (П. Кочура); Від часу до часу продирався воздухом розпучливий викрик напівзбожеволілої матері (О. Кобилянська); Звідкись допливає терпкий дух материнки (В. Бабляк); Наплива з зелених полонин поміж смерек мелодія флояри (В. Сосюра); Цей покрик лунав усюди, він долітав згори, він наздоганяв, він нісся назустріч з хуртовиною (О. Донченко); До Максима докотилось рокотіння важких кулеметів (І. Багряний); У щілини вікон прокрадалося виття завірюхи (І. Ле і О. Левада).

ПЕРЕБИВА́ТИСЯ на чому, чим і без додатка, розм. (певний час зазнавати матеріальних нестатків, обходитись найнеобхіднішим тощо), ПЕРЕБУВА́ТИСЯ розм., ПРОБИВА́ТИСЯ розм.; ПРОТЯГА́ТИ (ПРОТЯ́ГУВАТИ) розм., ПЕРЕТЯГА́ТИ (ПЕРЕТЯ́ГУВАТИ) що, через що, як, розм. (бідуючи, доживати до кращих часів). — Док.: перебитися, перебу́тися, проби́тися, протягти́ (протягну́ти), перетягти́ (перетягну́ти). — А ви ж як тепер перебиваєтесь, бідні? (П. Козланюк); Перші два роки я перебивався уроками (О. Довженко); З останнього борошна спекла (Горпина) дві перепічки, борщу та картоплі зварила. Порається, а сама думає: — Сьогодні так-сяк перебудемося (Б. Грінченко); Честь тому, хто під землею Вік довбається в норі, щоб пробитись із сім'єю, Щоб не пухнуть дітворі (П. Грабовський); — Коли б я так уміла грати, здається, ніколи б і нічого не їла і жила б тільки музикою. — О, це ризикована річ, панно Марусю,.. на самій музиці ви б довго не протягнули (С. Добровольський); — Може, в кого трісочок або кізяків випрошу, буде чим у хаті прокурити. Так і перетягну через зиму (Панас Мирний). — Пор. 1. бідува́ти.

ПРОРОСТА́ТИ (про рослини — пускати паростки), ПОРОСТА́ТИ, ПА́РОСТИТИСЯ, КІ́ЛЬЧИТИСЯ, НАКІ́ЛЬЧУВАТИСЯ, ПУСКА́ТИСЯ розм., КЛЮ́ЧИТИСЯ діал., ЗУ́БИТИСЯ діал., НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ діал.; НАКЛЬОВУВАТИСЯ, ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ (про насіння, бруньки — починати проростати); ПРОНИ́ЗУВАТИ що, ПРОНИКА́ТИ куди (про коріння — проростати на певну глибину). — Док.: прорости́, порости́, накі́льчитися, пусти́тися, назу́битися, наклю́нутися, пробуди́тися, прониза́ти, прони́кнути (прони́кти). Найпершая травинка, що на гробі весною проросте, — найпершим дзвоном прокаже радісно назустріч ранку: Беатріче! (Т. Осьмачка); Всі вулиці у Вербівці ніби зумисне обсаджені високими вербами: то поросли вербові кілки тинів (І. Нечуй-Левицький); Вже жито почало пароститися (Словник Б. Грінченка); Кидав (Мирон) жито в ріллю, як у пухку постіль, воно кільчилося, виростало вруном (Б. Харчук); Буває так, що насіння накільчиться раніше строку висіву (з журналу); З липового зруба молоді паросточки пустились, вигналась високо береза (Марко Вовчок); В пухкій чорноземній ріллі ключилось зерно, засіяне ще вчора; і творилось одвічне чудо — незбагненне таїнство проростання хліба (І. Цюпа); З тої пісні випливали на рушник червоні півні й чорні китички, розцвітали гарячі ружі, зубилися ніжні листки (з журналу); На екрані сходу Назубилось гілля (В. Мисик); Листя на деревах ще тільки наклюнулось, але воно вже зеленіло (О. Гуреїв); Пробуджується літеплом насіння (М. Бажан); Своїм довгим корінням одні рослини пронизують бархан, інші утворюють густу сітку на його поверхні (з підручника); Основне коріння плодових дерев проникає в ґрунт на глибину до двох і більше метрів (з журналу). — Пор. 1. пробива́тися.

ПРОБИВА́ТИСЯ (долаючи що-небудь, з'являтися звідкись назовні), ВИБИВА́ТИСЯ, ВИБИВА́ТИ рідше, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ (ПРОРІЗА́ТИСЯ рідше), ВИТИКА́ТИСЯ, ПРОТИКА́ТИСЯ, ЛІ́ЗТИ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИЛІЗА́ТИ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм., ВИПИРА́ТИСЯ розм.; ВИРИВА́ТИСЯ, ПРОРИВА́ТИСЯ (рвучко, раптово). — Док.: проби́тися, ви́битися, ви́бити, прорі́затися, ви́ткнутися, проткну́тися, ви́лізти, проде́ртися (продра́тися), ви́пертися, ви́рватися, прорва́тися. З величезної купи уламків і брухту пробивалося жовте полум'я (О. Донченко); А під горою джерело — струмок вибився з-під камінних гір (І. Ле); З пащеки гідри важким гнутим струменем вибивала вода (О. Гончар); Цілу ніч кволився, квиснув Лаврик,- ще один зубик прорізувався (І. Вирган); Батюшка подивився на Марійку, начеб у неї з-під хустки щонайменше прорізалися диявольські роги (М. Стельмах); Ніхто (з дітей) не хотів іти з поля, бо кожному хотілося на власні очі побачити, як витикатимуться чарівні паростки (О. Іваненко); Де-не-де протикався погорблений, порослий мохом козячий глід (В. Земляк); Сонечко так ясно світить і гріє, травиця з землі так і лізе (Панас Мирний); — Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість (О. Довженко); На дорогах продиралась між камінням трава (В. Гжицький); Степове добро починає випиратися з землі квапливо, нестримно, так буйно, ніби під шаром чорнозему розлито (Т. Масенко); Я стояла в коридорі, а на підлозі переді мною — великий рухливий клубок тіл. Час від часу з цього клубка виривались руки (В. Дрозд); Дніпрові хвилі з шумом налітали на зруби, на каміння й тисячами струмочків проривались між ними (Г. Коцюба). — Пор. 1. проступа́ти, 1. пророста́ти.

ПРОБИРА́ТИСЯ (іти, їхати, проходити кудись з труднощами, долаючи перешкоди тощо), ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОРИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ підсил., ПРОСО́ЧУВАТИСЯ розм., ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПРОДРЯ́ПУВАТИСЯ розм.; ТИ́СНУТИСЯ, ПРОТИСКА́ТИСЯ, ТІСНИ́ТИСЯ, ТО́ВПИТИСЯ розм., ПРОТО́ВПЛЮВАТИСЯ розм., ПХА́ТИСЯ розм., ПРОПИХА́ТИСЯ розм., ПЕРЕПИХА́ТИСЯ розм., ЛІ́ЗТИ розм., ПРОЛА́ЗИТИ розм., ПРОЛІЗА́ТИ розм., ПРОСО́ВУВАТИСЯ (ПРОСУВА́ТИСЯ) розм. (між кимсь, чимсь); ПРОКРАДА́ТИСЯ, ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ, ПРОСЛИЗА́ТИ, ПРОШМИ́ГУВАТИ розм. (швидко, непомітно). — Док.: пробра́тися, проби́тися, прорва́тися, продра́тися (проде́ртися), просочи́тися, просота́тися (просотитися рідше), продря́патися, проти́снутися, проти́скатися, протісни́тися, пото́впитися, дото́впитися, прото́впитися, пропха́тися (пропхну́тися), перепха́тися (перепхну́тися), пролі́зти, просу́нутися, прокра́стися, прохопи́тися, прослизну́ти, прошмигну́ти. Нелегко було пробиратися тим лісом, та Іван взяв до рук меча й став собі прорубувати дорогу (казка); Ішли (полонянки) ночами, обминаючи села і міста. Лісами пробивалися, відгадуючи шлях по зорях (І. Цюпа); — Вони прорвалися крізь збуджений натовп (В. Кучер); Мандрівники швидко продиралися крізь нетрі (М. Трублаїні); Я знову відчув під собою ті хребти, по яких ми торік дерлися на захід (О. Гончар); Як я тудою уперше продряпався, то пика в мене стала, як писанка (Марко Вовчок); — Коло яток людей — тьма-тьмуща, наче на Великдень. Тиснемось і ми туди (М. Стельмах); Замість розширятися, дедалі вужчає тунель, котрим захоплено женемося, і все тяжче стає протискатися (О. Забужко); Народ за військом копошився, Всяк товпився, всяк ліз, тіснився, Побоїщу щоб зріть кінець (І. Котляревський); За народом так насилу протовпилися (попи) до хати (Г. Квітка-Основ'яненко); Церква заметушилася. Став мир до дверей пхатись, стали люди виходити (Марко Черемшина); Мама бере його за руку й веде до костьолу. Ледве можуть перепхатися (А. Крушельницький); Фотографи пролазили крізь натовп аж до комісара (Ю. Яновський); Густі ліси вкривали гори й яри, неначе густе руно, в котрому навіть було трудно пролізти людині, а конем не можна було пропхатись нізащо в світі (І. Нечуй-Левицький); Треба прокрадатися царинками, по мокрій траві, треба обережно через воринє штрикати, аби не заскрипіло, аби псів не будило (Г. Хоткевич); Міст і проспект були пустинні — вони були нічиї, але й прохопитися через них під вогнем козачої польової артилерії змоги не було (Ю. Смолич); Загін мав непомітно прослизнути між цими селами, аби ніде не виявити себе і не ув'язатися в бій (І. Головченко і О. Мусієнко); Щораз, коли Петро Дорощук підходив до своєї оселі, йому завжди хотілося прошмигнути через Гилаків двір непоміченим (М. Ю. Тарновський).

ПРОНИКА́ТИ куди (про світло, запахи, звуки, повітря, рідину тощо — крізь отвори, щілини, негусту речовину потрапляти назовні або всередину чогось), ПРОХО́ДИТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСОТУВАТИСЯ, ЦІДИ́ТИСЯ, ПРОЦІ́ДЖУВАТИСЯ, ПРОСЯКА́ТИ, ПРОБИРА́ТИСЯ розм., ДОБИРА́ТИСЯ розм., ПРОМИКА́ТИСЯ (ПРОМИ́КУВАТИСЯ) розм., ПРОЛА́ЗИТИ розм., ПРОЛІЗАТИ розм., ПРОКРАДА́ТИСЯ розм., ПРОЛИ́ЗУВАТИСЯ діал.; ПРОРИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ, ВДИРА́ТИСЯ (УДИРА́ТИСЯ) (перев. раптово, сильним струменем); ПРОНИ́ЗУВАТИ що, ПРОРІ́ЗУВАТИ (ПРОРІЗА́ТИ) що, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ (ПРОРІЗА́ТИСЯ), ВРІ́ЗУВАТИСЯ (ВРІЗА́ТИСЯ), УРІ́ЗУВАТИСЯ (УРІЗА́ТИСЯ), ПРОСІВА́ТИСЯ, ПРОСІ́ЮВАТИСЯ, ПРОЗИРА́ТИ крізь що, ПРОЙМА́ТИ що, ПРОТИНА́ТИ що (про світлові промені); ВХО́ДИТИ (ВВІХО́ДИТИ) (УХО́ДИТИ) (УВІХО́ДИТИ) (всередину чогось). — Док.: прони́кнути (прони́кти), пройти́, проби́тися, просочи́тися, просотатися (просотитися рідше), проціди́тися, прося́кнути (прося́кти), пробра́тися, добра́тися (дібра́тися), промкну́тися, пролі́зти, прокра́стися, прорва́тися, продра́тися (проде́ртися), вде́ртися (уде́ртися), прониза́ти, прорі́зати, прорі́затися, врі́затися (урізатися), просі́ятися, прозирну́ти, пройня́ти, протну́ти (протя́ти), ввійти́ (увійти́). Крізь стіни в кімнату проникали приглушені звуки музики (С. Чорнобривець); Звуки проходять крізь стіни, і засуви хатні не можуть Їх зупинити (переклад М. Зерова); Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб'ється навіть сонце Крізь гілля його густе (О. Олесь); З краників непомітними щілинами просочувалася пара (С. Чорнобривець); Короткий зимовий день тьмянів і просотувався надвечірньою синявою (С. Голованівський); Крізь щілини в дверях у хлів цідилося жовте світло (Ю. Мушкетик); Обоє курили. Дим сотався кільцями, проціджуючись у відчинене вікно (Є. Гуцало); Проміння сонця, майже поземне, просякло крізь густе мереживо листя (В. Собко); Мороз пробирався під одежу до тіла (В. Кучер); Дим з печів йде через вивід на горище й промикується через драниці (І. Нечуй-Левицький); Мороз розбивав стіни й пролазив у хату (Г. Епік); У щілини вікон прокрадалося виття завірюхи (І. Ле і О. Левада); Стіжки збіжжя й сіна виглядали мов купи розжареного вугля, а з їх середини де-де пролизувалися біляві огневі пасма (І. Франко); Всі шпилі чорніли в тіні, а між ними в долині проривався світ пучками, .. пронизував кожний верх дерева (І. Нечуй-Левицький); Спалахи пострілів продиралися крізь дим і водяні смерчі (Ю. Мушкетик); З вулиці у двері Вдирається весняний вітерець (В. Мисик); Сонце прорізувало чорну тінь густого лісу (Панас Мирний); Вже споночіло. Кілька ліхтарів слабеньким світлом прорізали темряву (Є. Гуцало); В хліві досить темно, тільки де-не-де крізь малі просвіти прорізується сонячне проміння знадвору (Леся Українка); Крізь щільне запинало хмар прорізався світляний меч променя (І. Волошин); У тишу високими металевими нотами врізається музика (В. Собко); Над колонами має бути різнокольорове скло, крізь яке просіватиметься сонячне проміння (Л. Смілянський); Сонце в місті прозира, — лискотить сосни кора... (П. Тичина); Не пройме сонце лип густих, Озерні плеса спокоєм налито (М. Шеремет); Мов якісь пожари в небі й на землі, Протинають хмари блискавок шаблі (В. Сосюра); Бліде зимове світло входило в хату знадвору (М. Коцюбинський). — Пор. 1. наби́тися.

ПРОСТУПА́ТИ на чому, на що, де (з'являтися на поверхні чого-небудь перев. із середини), ВИСТУПА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ що; ПРОСО́ЧУВАТИСЯ (про рідину); ВИПИРА́ТИ розм. (дуже чітко); ВИСИПА́ТИ (у великій кількості, на всій поверхні; місцями). — Док.: проступи́ти, ви́ступити, покри́ти, просочи́тися, ви́сипати. Від напруги голова йому стала наливатися чимсь важким. Почував, що на грудях проступає піт (І. Микитенко); Знала дівчинка в лісі дуб, з якого виступає сік (О. Донченко); Його низьке чоло.. покрили зморшки (М. Коцюбинський); Кров швидко просочувалась крізь полотно (А. Шиян); Це був таки хліб, зерно, а не зморшкуваті замірки, це було колосся, з якого випирало, лупато дивилося зерно (П. Дорошко); Голова його закустрана; борода висипала, як щітка (Панас Мирний). — Пор. 1. пробива́тися.

СХО́ДИТИ (про рослини — давати сходи), ПРОРОСТА́ТИ, ВИТИКА́ТИСЯ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОКЛЬО́ВУВАТИСЯ, ПРОДЗЬО́БУВАТИСЯ. — Док.: зійти́, прорости́, ви́ткнутися, проби́тися, проклю́нутися, продзьо́ба́тися. В полонинах трави ярі сходять (Леся Українка); Осінь тепла. Коли б посіяти жито, ще б встигло зійти і закущитися (С. Чорнобривець); Дід.. просить на землю тихого дощу і парного тепла, від якого найкраще проростає насіння (М. Стельмах); Насіння бобів, збіжжя, овочів, цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили, й стебла витикалися з землі назустріч сонцю (О. Довженко); Уже жовтіли козельці, зеленіли кущики пасльону, пробивався спориш (П. Панч); Десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень (І. Франко).