пробиватися

ПРОБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОБИ́ТИСЯ, б'ю́ся, б'є́шся, док.

1. чим, по чому, крізь що, через що, серед чого і без дод. З труднощами проходити, пробиратися куди-небудь; прокладати собі дорогу, шлях, долаючи перешкоди.

Коли якийсь цікавий пробивався крізь юрбу до церкви, всі, як один, повертали голови до дверей (М. Коцюбинський);

Пароплав невпинно пробивався вперед і часто гудів короткими, вже веселішими гудками (Мирослав Ірчан);

Ото ж людей на улиці і коло хати – ніде й голки встромити. Якось ми пробилися, увійшли (Марко Вовчок);

Незабаром, виявилось, що й на санях вони не проб'ються через засніжену рівнину... (С. Скляренко);

Де міг колись лише верблюд серед пісків пробиться, – поглянь: тепер проходить тут велика залізниця (Н. Забіла);

Покрутилась [пшениця] місцями вихорами. Тут косарками не візьмеш. Хіба що косою проб'єшся (І. Цюпа);

* Образно. Сорок два рази крізь люті сніги пробивалася весна у мої любі Піски (П. Тичина);

// перен. Ламаючи опір противника, оволодіваючи його позиціями, просуватися вперед.

Рота пробивалась крізь вогонь, і де була найбільша небезпека, там бачили командира (Я. Качура);

Запекло пробивалися рицарі, .. підставляли себе під сокири (А. Хижняк);

Всі [хлопці] були сповнені пориву й рішучості будь-що пробитись до Києва, заволодіти ним назавжди (О. Гончар);

// до кого, перен. Домагатися зустрічі з ким-небудь.

Ласточкін, втративши вже надію пробитися до професора, сказав, що він має справу до Гаврила Івановича від його доброго знайомого (Ю. Смолич);

Аж до самого керівника Закарпатського хору пробилася [Оленка], а таки дістала [платівку] (В. Кучер);

// Прорубуючи, пробиваючи що-небудь, видобувати щось, знаходити вихід до чогось.

[Добридень:] Пробиватися треба крізь камінну товщу: під нею вода є (І. Волошин);

* Образно. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла (М. Коцюбинський).

2. Силою долаючи що-небудь, прориваючись звідкись, з'являтися назовні.

Сильніше подиха холод, зростають вали на морі, .. пробиваються з білої піни (М. Коцюбинський);

Ось на дні рівчака почала пробиватися вода (О. Іваненко);

Голенькі пташата .. вилуплюються, пробиваються дзьобиками з шкаралупки до цього світу (О. Гончар);

Крізь білі рукавички враз проб'ються пазурі крючкуваті, мов гаплички (Леся Українка);

– Я тобі ще покажу джерельце, що пробилося прямо з дуплавого пня... (М. Стельмах);

// з чого, з-під чого, крізь що і без дод. Рости, проникаючи крізь що-небудь (про рослини); проростати.

Червоні китиці рож пробивались крізь густе гілля й листя буйних городніх корчів (Н. Кобринська);

Уже жовтіли козельці, зеленіли кущики пасльону, пробивався спориш (П. Панч);

Молода травиця пробилася з-під землі й вкрила, ніби щіткою, долини, яри (Л. Яновська);

Пішло у колос жито, В стрілки овес пробивсь (І. Гончаренко);

* Образно. Весна пробивалася з землі, линула з неба, пломеніла в барвистих загравах світань (Я. Гримайло);

// Відростати (про вуса, бороду).

Сам Ігнат був ще молодий козак – саме тілько чорний вус почав пробиватись (П. Куліш);

На верхній губі [Марка] пробивався чорнявий пушок (І. Цюпа);

Йому тільки ще йде дев'ятнадцятий рік. Міцні губи налились здоров'ям, пробиваються вуса (О. Довженко);

// Ставати трохи, місцями або час від часу видимим; показуватися.

Хмари почали розходитись, поміж їх чорними клубками іноді пробивалася боязка зірка (Панас Мирний);

Ольга Іванівна, проходячи повз дзеркало, глянула в нього і підібрала пасмо волосся, в якому вже де-не-де пробивалась холодна сивина (Д. Ткач);

Серед вигнутих темно-зелених масивів соснових та ялинкових лісів лише де-не-де проб'ється .. самотня смерека (О. Гончар);

З роздертої кишені .. пробилися разок намиста і торочки тернової хустки (М. Стельмах);

// З'являтися, показуватися, виступаючи назовні (про сльози, рум'янець, піт і т. ін.).

З-під білої і гладенької, мов бархат, кожі [шкіри] пробивалася червона краска (Панас Мирний);

Ольга Аркадіївна бачить, як пробивається рум'янець на щоках дочки (М. Зарудний);

У неї пробилась сльозина, У нього зірвалось зітхання... (М. Старицький);

// перен. Проявляючись, ставати помітним, яскраво вираженим (про зовнішній вияв почуттів, стану, характеру і т. ін.).

Видко було, що панночка нудилась: у рухах пробивалась апатія, в голосі нервовість (Леся Українка);

Налиті здоров'ям, .. з почуттям гідності, що пробивається в кожному, вони [випускники школи] ще все в якомусь бродінні, то стануть серйозними, то знову розсміються, мов діти (О. Гончар);

Її очі стемніли аж вчорне, і несказанна погорда і ненависть пробилися в них (О. Кобилянська);

– А де ж це ви так довго були? – спитав Папаяніс управителя, і на його кам'яному лиці ледь-ледь пробилася тінь посмішки (М. Чабанівський);

// перен. Починати усвідомлювати, відчувати, пригадувати що-небудь.

Крізь дрімотний і болісний сон, який межував із забуттям, пробивалась [у Павла] думка, що він уже ніколи не прокинеться (В. Кучер);

Крізь внутрішнє напруження уперто пробивалась злість на Мухіддінова (С. Голованівський);

Звичайна людська обережність, поруч з якою навіть в мужньому серці підполковника так легко могли пробитись паростки остраху й побоювання, підказала йому, що в словах Сидорчука є певний сенс (Ю. Бедзик);

Я й сам уже цієї пісні не пам'ятав, а як став непритомніти, вона мимоволі виринула, пробилася десь із самих надр психіки (О. Гончар);

// перев. недок., перен. Проявляючись, ставати очевидним; виявлятися.

В імпровізаціях на теми рідного міста пробиваються ліричні ноти, постають вечорові алеї (О. Гончар).

3. з-під чого, між чим, крізь що, через що і без дод. Проникаючи крізь що-небудь, мати вихід кудись.

З комина .. дим виходить просто на горище й через драниці покрівлі пробивається надвір (І. Нечуй-Левицький);

Спочатку .. жар пробивався лише між зигзагуватими щілинками й розколинами великої вугільної шапки, потім щілини почали більшати, зливатися, вогонь запалав з усіх боків (І. Сенченко);

Замісто шкла з паперу латка, Крізь стіни скрізь пробився сніг (М. Старицький);

Вранішній промінь пробився крізь туман, розсипався по воді (К. Гордієнко);

* Образно. В тому, що залишив нам поет [М. Лермонтов], бачимо ми передовсім світлу жадобу красивого, вільного, безмежного життя, що раз у раз пробивається з-під попелу зневіри (М. Рильський);

// Ледве чутися, долинати (про звуки).

Між усім тим пробивався тоненький жалібний голос одної скрипки й гармонійні акорди циганського цимбала (О. Кобилянська);

Там, де півтемрява, звідки час від часу пробивається приглушений дівочий сміх, – зринула пісня (М. Олійник);

Крізь той туман стрімко і широко пробився багатоголосий хор (В. Кучер);

У тихих полях прогриміла підвода, і до хутора пробилася дівоча пісня (М. Стельмах);

// Трохи відчуватися (про запахи).

Первозданною неповторністю дихало повітря, .. в ньому ще відчувався холодок льоду, а тим часом пробивався вже й присмак меду (Я. Гримайло);

Завтра випаде сніг, і на відсонні тонкими струмками будуть пробиватися крізь нього пахощі стужавілої землі та виновий дух опалого листу (М. Стельмах).

4. перен. Докладаючи зусиль, домагатися певного становища в суспільстві, досягати успіхів у чому-небудь, забезпечувати собі благополуччя і т. ін.

– Ви ж можете ще й працювати .. Вас не вчили, що жінка може й працею пробиватись крізь життя (Ірина Вільде);

Іван у своєму сирітстві шукав порятунку: в навчанні, щоб пробитися далі, піднятися вище (П. Колесник);

Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (з мемуарної літ.).

5. розм. Те саме, що перебива́тися 4.

Сьомий рік тяжко бідувала Марія .. Так пробивалися з року на рік (Мирослав Ірчан);

Честь тому, хто під землею Вік довбається в норі, Щоб пробитись із сім'єю, Щоб не пухнуть дітворі! (П. Грабовський).

6. розм. Натикаючись на що-небудь гостре, ранити себе; напорюватися.

Досталося б Іванові од генеральші за того бугая, якби були кріпаки не покрили Максима. А то сказали, що бугай погнався за собакою та й пробився (Панас Мирний);

Теля бекнуло та й скочило прямо на пліт і було би пробилося на колик, якби Аничка не вибігла з хати та не нагнала його (Л. Мартович).

7. тільки недок. Пас. до пробива́ти 1, 2, 4.