пробивати

ПРОБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОБИ́ТИ, б'ю́, б'є́ш, док.

1. що, чим і без дод. Ударяючи по чому-небудь, робити отвір, заглибину і т. ін.; ударами, напором утворювати в чому-небудь діру, проходи тощо; проломлювати.

Його відерце перше пробива лід у криниці, що уночі замерза (Марко Вовчок);

Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистий пробиває отвір І радісно до рани припадає Устами спраглими (М. Рильський);

Я тикнув зонтиком в мох, і кінець зонтика пробив дірку наскрізь (І. Нечуй-Левицький);

* У порівн. Серце застукало швидко-швидко, наче хотіло пробити тісну клітку й вискочити на волю (О. Донченко);

// безос.

Удень Корнієві трапилося йти через греблю .. В одному місці крізь неї дзюрчить вода. – Бач, таки пробило дірку! – подумав Карній (Б. Грінченко);

– Вирив вам дучку в повний профіль... Не дуже, правда, розкішна, але сухо. І зверху не проб'є, і вітер не задуватиме (О. Гончар);

// Прорубувати (двері, вікно і т. ін.).

Строю я будинок Із сухих дощок .. Ні дверей, ні вікон Тут я не проб'ю (Я. Щоголів);

// Стріляючи в кого-небудь, ударяючи чимсь гострим, твердим або несподівано натикаючись на щось гостре, тверде, ранити; проломлювати.

Пробила ніженьку На сухую груду (з народної пісні);

Есесівка вистрелила і пробила Дроновій руку (А. Хижняк);

Упав Степан прямо на каменюку і пробив собі голову свою буйну... (Г. Хоткевич);

* Образно. Тяжкий біль і смуток пробив серце дівчини (Н. Кобринська);

// Кулею, снарядом і т. ін. прострілювати що-небудь наскрізь (про неживі предмети).

Снаряди б'ють – не пробивають [стіну], кулі також не беруть (Григорій Тютюнник);

Невидима куля шелеснула над головою, пробивши мій капелюх (І. Муратов);

// розм., рідко. Ударяючи об що-небудь, пошкоджувати, розбивати щось.

Трьох чортих перетанцював [Хома], усі чоботи свої пробив, вибиваючи гоцака (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. що, кому, чим і без дод. Прокладати (дорогу, шлях і т. ін.); протоптувати (слід, стежку тощо).

Постаті суворі й дикі Десь бредуть на четвереньках І дорогу пробивають В темнім гаю опівночі. Батько Атта Троль ступає, З ним синочок (Леся Українка);

Вони поодкидали сніг від порога, пробили стежку до колонки (І. Сенченко);

// Переміщаючись, рухаючись уперед, долати перешкоди; пробираючись куди-небудь, робити прохід, звільняти шлях і т. ін.

Він бачив, як її голова наче пливла побіля других, рвонувся, пробиваючи собі дорогу кулаччям (Г. Хоткевич);

Падають [солдати-штурмовики] під кулями і знову зводяться в повний зріст, кидаючись на штурм берегових укріплень, пробиваючи проходи гранатами (О. Гончар);

Лицар, Щоб собі пробить дорогу, Так смертельно, тяжко вдарив .. В скелю, що сліди зостались І по сей день на камінні (Леся Українка);

Раптом вихватились двоє охоронників .. і пробили в натовпі прохід на вулицю до підвід (А. Головко);

// у сполуч. зі сл. шлях, путь, перен. Ламаючи опір противника, просуватися вперед.

Ворог пробив шлях на Здолбунів! (Я. Качура);

// перен. Відвойовуючи, освоюючи нові території, торувати шлях, створювати вихід (до моря, океану і т. ін.).

Петро [Перший] пробив шлях до Балтійського моря і таким чином завершив боротьбу російського народу за морське узбережжя (з навч. літ.);

// Будувати, споруджувати (тунель, канал і т. ін.).

Вибухівка у формі довгастих циліндричних зарядів нині допомагає шахтобудівникам у стислі строки пробивати стволи, що ведуть у надра землі – до покладів руди й вугілля (з газ.);

– Підвищити дамбу, затримати хвилі, щоб вони не ринули через край, доки проб'ємо канал (Г. Коцюба);

// Прокладаючи дорогу, залізницю і т. ін., розчищати, звільняти місце; прокладаючи штучне русло, розкопувати, розривати що-небудь.

Людські руки творять чудеса! Вони будують великі міста, пробивають гори, прокладають залізниці (П. Колесник);

Корній зробив широкий рівчачок, тоді пробив іще далі вглиб (Б. Грінченко);

// Долаючи перешкоди, прокладати русло, річище і т. ін. (про річку, струмок тощо).

Лютує Дніпр сердитий, Шлях ширше пробива, Реве несамовитий. Пороги підрива (П. Грабовський);

Струмочок весело заблищав.., пробиваючи собі шляхи в низину (Олесь Досвітній);

Сумує, квилить, плаче рано В Путивлі граді Ярославна. І каже: – Дужий і старий, Широкий Дніпре, не малий! Пробив єси високі скали, Текучи в землю половчана (Т. Шевченко);

// Долати, переборювати різні перешкоди (хмари, циклон і т. ін.).

Літак пробиває товщу хмар (Л. Первомайський);

Льотчик попав у страшну грозу над горами, і такий фронт грози був могутній, що ніяк неможливо було його пробити (О. Гончар);

// перен. Просочуватися крізь що-небудь (про рідину).

Гіркі сльози пробивають вії (Ю. Яновський);

Над водою гірко і п'янко пахло осиковими сережками, вербовими котиками і соком, що пробивав молоду кору (М. Стельмах);

// спец. Руйнувати матеріал діелектрика (про електричний струм).

Жакліна мовчки перевірила кожний осередочок клемника в електрошафі. За 17 хвилин вона знайшла місце, де пробивав електрострум (І. Муратов);

// перен. Проростаючи, вибиватися, з'являтися назовні, проривати з силою що-небудь.

Де усу буть, пушок м'якенький Біленьку шкуру пробивав (І. Котляревський);

Коло хати півники посходили, пробивають гострими, як ножі, листками злежану землю (В. Кучер);

Ранні гречки .. тільки вилазять і на листочках в них мокра земля, яку вони ледве пробили (М. Коцюбинський);

Будуть знов листки міцні та дужі, Як простори літо обів'є, А весною, на краю калюжі, Знов їх синій пролісок проб'є (М. Рильський).

3. тільки док., кого, що і без прям. дод. Попереджаючи або повідомляючи про що-небудь, дати сигнал ударами об щось.

[Виговський:] Хай довбиші проб'ють і прокричать, Що рада буде тут, на цім подвір'ї (Л. Дмитерко);

// Ударами або дзвоном позначити час (про годинник і т. ін.).

Пробило шосту, коли Кравчинський відклав останню сторінку (М. Олійник);

Він терпляче ждав, поки церковний сторож проб'є на дзвіниці північ (А. Шиян);

* Образно. Історія пробила першу годину життя нового (В. Еллан-Блакитний);

// безос.

На вежі міської управи пробило дев'ять. Катря кинулася й пішла швидше (А. Головко);

Пробило десь надворі чотири рази. Була північ (Ю. Яновський).

4. що. Ударяти в бік воріт або передавати партнеру (м'яч, шайбу і т. ін.).

Ісаєв пробив м'яч неточно, навіть не влучивши у ворота (з газ.).

Б'є / проби́ла (вда́рила) пі́вніч див. пі́вніч¹;

(1) Пробива́ти / проби́ти квито́к – компостером витискати знаки контролю на залізничних, трамвайних і т. ін. квитках; Проби́ти пі́вніч див. пі́вніч¹.

◇ Дрож (дріж) пробира́є (пройма́є, пробива́є і т. ін.) / пробра́в (пробра́ла, пройня́в, пройняла́, проби́в, проби́ла і т. ін.) див. дрож;

(2) Пробива́ти / проби́ти собі́ доро́гу – утверджуватися (про що-небудь).

– Ну, це вступ. А далі – самокритика. Весела, щира, непідробна. Можети використати для часопису, якщо ідея самосміху проб'є дорогу (О. Бердник);

І все ж нові засади насилу пробивають собі дорогу. Заважає насамперед – консерватизм мислення (з газ.);

Проби́ла годи́на див. годи́на¹;

(3) Проби́ти бойову́ триво́гу – дати сигнал про початок воєнних операцій.

На есмінці пробили бойову тривогу (В. Кучер);

(4) Проби́ти [грудьми́] доро́гу кому – великими зусиллями домогтися певного становища у суспільстві або допомогти кому-небудь у цьому.

Вiн [дід] бачив, що татко талановитий i сам проб'є собi дорогу. А тьотя була непристосована до життя i боялась його (В. Сосюра);

Любити своє дитя – це ще не все, ти зумій грудьми пробити йому дорогу (О. Гончар);

(5) Проби́ти сльозо́ю кого – плачем зворушити, розчулити когось.

Заскорузлого бюрократа не проб'єш сльозою;

(6) Проби́ти стіну́ чого, яку – ціною великих зусиль здолати опір, добиваючись чогось.

Саме представники .. неформальних об'єднань провели величезну роботу, аби .. пробити стіну бюрократичного перестрахувальництва й байдужості (із журн.);

І першою наважилася пробити цю стіну газета “Молода гвардія”. Ця стаття мала наслідки вибуху бомби (із журн.).