пробивати

ПРОБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОБИ́ТИ, б’ю́, б’є́ш, док.

1. перех., чим і без додатка. Ударяючи по чому-небудь, робити отвір, заглибину і т. ін.; ударами, напором утворювати в чому-небудь діру, проходи тощо; проломлювати.

Його відерце перше пробива лід у криниці, що уночі замерза (Вовчок, І, 1955, 295);

Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистий пробиває отвір І радісно до рани припадає Устами спраглими (Рильський, III, 1961, 168);

Я тикнув зонтиком в мох, і кінець зонтика пробив дірку наскрізь (Н.-Лев., II, 1956, 413);

*У порівн. Серце застукало швидко-швидко, наче хотіло пробити тісну клітку й вискочити на волю (Донч., II, 1956, 40);

// безос.

Удень Корнієві трапилося йти через греблю.. В одному місці крізь неї дзюрчить вода. — Бач, таки пробило дірку! — подумав Карній (Гр. ,І, 1963, 412);

— Вирив вам дучку в повний профіль… Не дуже, правда, розкішна, але сухо. І зверху не проб’є, і вітер не задуватиме (Гончар, III, 1959, 216);

// Прорубувати (двері, вікно і т. ін.).

Строю я будинок Із сухих дощок.. Ні дверей, ні вікон Тут я не проб’ю (Щог., Поезії, 1958, 110);

// Стріляючи в кого-небудь, ударяючи чимсь гострим, твердим або несподівано натикаючись на щось гостре, тверде, ранити; проломлювати.

Пробила ніженьку На сухую груду (Укр. пісні, 1, 1964, 88);

Есесівка вистрелила і пробила Дроновій руку (Хижняк, Тамара, 1959, 198);

Упав Степан прямо на каменюку і пробив собі голову свою буйну… (Хотк., І, 1966, 70);

*Образно. Тяжкий біль і смуток пробив серце дівчини (Кобр., Вибр., 1954, 209);

// Кулею, снарядом і т. ін. прострілювати що-небудь наскрізь (про неживі предмети).

Снаряди б’ють — не пробивають, кулі також не беруть. Підбігає до мене командир дивізії, трохи не плаче. «Виручай, — каже, — товаришу Горобець, порадь мені, як цю прокляту стіну взяти» (Тют., Вир, 1964, 261);

Невидима куля шелеснула над головою, пробивши мій капелюх (Мур., Бук. повість, 1959, 33);

// розм., рідко. Ударяючи об що-небудь, пошкоджувати, розбивати щось.

Трьох чортих перетанцював [Хома], усі чоботи свої пробив, вибиваючи гоцака (Кв.-Осн., II, 1956, 242).

Пробива́ти (проби́ти) квито́к — компостером витискати знаки контролю на залізничних, трамвайних і т. ін. квитках.

2. перех., кому, чим і без додатка. Прокладати (дорогу, шлях і т. ін.); протоптувати (слід, стежку тощо).

Постаті суворі й дикі Десь бредуть на четвереньках І дорогу пробивають В темнім гаю опівночі. Батько Атта Троль ступає, З ним синочок (Л. Укр., IV, 1954, 152);

Вони поодкидали сніг від порога, пробили стежку до колонки (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9);

// Переміщаючись, рухаючись уперед, долати перешкоди; пробираючись куди-небудь, робити прохід, звільняти шлях і т. ін.

Він бачив, як її голова наче пливла побіля других, рвонувся, пробиваючи собі дорогу кулаччям (Хотк., І, 1966, 111);

Падають [солдати-штурмовики] під кулями і знову зводяться в повний зріст, кидаючись на штурм берегових укріплень, пробиваючи проходи гранатами (Гончар, II, 1959, 419);

Лицар, Щоб собі пробить дорогу, Так смертельно, тяжко вдарив.. В скелю, що сліди зостались І по сей день на камінні (Л. Укр., IV, 1954, 140);

Раптом вихватились двоє охоронників.. і пробили в натовпі прохід на вулицю до підвід (Головко, II, 1957, 185);

// у сполуч. із сл. шлях, путь, перен. Ламаючи опір противника, просуватися вперед.

Ворог пробив шлях на Здолбунів! (Кач., II, 1958, 388);

На кручу височенну, Грудьми пробивши путь. Під знаменом червоним Бійці на штурм ідуть (Мур., Піонер. слово, 1951, 160);

// перен. Відвойовуючи, освоюючи нові території, торувати шлях, створювати вихід (до моря, океану і т. ін.).

Пробивши.. новий вихід до океану, ми повинні створити ще одно велике місто на березі океану, другий Владивосток (Довж., III, 1960, 127);

Петро [Перший] пробив шлях до Балтійського моря і таким чином завершив боротьбу російського народу за морське узбережжя (Іст. СРСР, II, 1957, 21);

// Будувати, споруджувати (тунель, канал і т. ін.).

Вибухівка у формі довгастих циліндричних зарядів нині допомагає шахтобудівникам у стислі строки пробивати стволи, що ведуть у надра землі — до покладів руди й вугілля (Рад. Укр., 1

1.V 1962, 2);

— Підвищити дамбу, затримати хвилі, щоб вони не ринули через край, доки проб’ємо канал (Коцюба, Нові береги, 1959, 374);

// Прокладаючи дорогу, залізницю і т. ін., розчищати, звільняти місце; прокладаючи штучне русло, розкопувати, розривати що-небудь.

Людські руки творять чудеса! Вони будують великі міста, пробивають гори, прокладають залізниці (Кол., Терен.., 1959, 227);

Корній зробив широкий рівчачок, тоді пробив іще далі вглиб (Гр., І, 1963, 417);

// Долаючи перешкоди, прокладати русло, річище і т. ін. (про річку, струмок тощо).

Лютує Дніпр сердитий, Шлях ширше пробива, Реве несамовитий. Пороги підрива (Граб., І, 1959, 588);

Струмочок весело заблищав.., пробиваючи собі шляхи в низину (Досв., Гюлле, 1961, 147);

Сумує, квилить, плаче рано В Путивлі граді Ярославна. І каже: — Дужий і старий, Широкий Дніпре, не малий! Пробив єси високі скали, Текучи в землю половчана (Шевч., II, 1963, 387);

// (Долати, переборювати різні перешкоди (хмари, циклон і т. ін.).

Літак пробиває товщу хмар (Перв., Дикий мед, 1963, 5);

Льотчик попав у страшну грозу над горами, і такий фронт грози був могутній, що ніяк неможливо було його пробити (Гончар, Тронка, 1963, 22);

// перен. Просочуватися крізь що-небудь (про рідину).

Гіркі сльози пробивають вії (Ю. Янов., І, 1954, 63);

Над водою гірко і п’янко пахло осиковими сережками, вербовими котиками і соком, що пробивав молоду кору (Стельмах, І, 1962, 455);

// спец. Руйнувати матеріал діелектрика (про електричний струм).

Жакліна мовчки перевірила кожний осередочок клемника в електрошафі. За 17 хвилин вона знайшла місце, де пробивав електрострум (Мур., Свіже повітря.., 1962, 115);

// перен. Проростаючи, вибиватися, з’являтися назовні, проривати з силою що-небудь.

Де усу буть, пушок м’якенький Біленьку шкуру пробивав (Котл., І, 1952, 223);

Коло хати півники посходили, пробивають гострими, як ножі, листками злежану землю (Кучер, Трудна любов, 1960, 491);

Ранні гречки.. тільки вилазять і на листочках в них мокра земля, яку вони ледве пробили (Коцюб., II, 1955, 236);

Будуть знов листки міцні та дужі, Як простори літо обів’є, А весною, на краю калюжі, Знов їх синій пролісок проб’є (Рильський, II, 1960, 134).

◊ Дрож пробива́в (пробива́ла) — те саме, що Дрож пройма́в (пройма́ла, обгорта́в, обгорта́ла, прони́зував, прони́зувала і т. ін.) ( див. дрож); Пробива́ти (проби́ти) грудьми́ доро́гу (шлях і т. ін.) кому — докладати всіх зусиль для досягнення ким-небудь якоїсь мети.

Любити своє дитя.. — це ще не все, ти зумій грудьми пробити йому дорогу (Гончар, Тронка, 1963, 163);

Пробива́ти (проби́ти) собі́ доро́гу (шлях і т. ін.) див. доро́га.

3. тільки док., перех. і неперех. Попереджаючи або повідомляючи про що-небудь, дати сигнал ударами об щось.

[Виговський:] Хай довбиші проб’ють і прокричать, Що рада буде тут, на цім подвір’ї (Дмит., Навіки разом, 1950, 40);

// Ударами або дзвоном позначити час (про годинник і т. ін.).

У коридорі стінний годинник охрипло, з протяжним виттям пробив десять годин (Донч., II, 1956, 184);

Годинник.. пробив чотири (Тулуб, В степу.., 1964, 228);

Він терпляче ждав, поки церковний сторож проб’є на дзвіниці північ (Шиян, Баланда, 1957, 109);

*Образно. Історія пробила першу годину життя нового (Еллан, II, 1958, 59);

// безос.

На вежі міської управи пробило дев’ять. Катря кинулася й пішла швидше (Головко, II, 1957, 385);

Пробило десь надворі чотири рази. Була північ (Ю. Янов., II, 1958, 80).

◊ Годи́на проби́ла (проб’є́); Час проби́в (проб’є́) — настав момент, який служить сигналом до якої-небудь дії, передвістям якогось стану.

[Молодший лікар:] Як тривожно на серці! Годинника стрілка ще ніколи так мляво не міряла час, О, я знаю, вона урагану скоріше буде мчать, як година урочна проб’є! (Лев., Драми.., 1967, 65);

Година остання Вже незабаром для мене проб’є (Павл., Бистрина, 1959, 111);

Сходить над землею зоря комунізму, бо настав час їй зійти, бо пробив час занепаду капіталізму (Довж., III, 1960, 70);

Вірили [військовополонені] вже, що час нашого повороту до активної збройної боротьби з ворогом таки проб’є і що він уже не за горами (Коз., Гарячі руки, 1960, 37);

Проби́ла пі́вніч див. пі́вніч¹;

Проби́ти бойову́ триво́гу — дати сигнал про початок воєнних операцій.

На есмінці пробили бойову тривогу (Кучер, Чорноморці, 1948, 41);

Проби́ти пі́вніч див. Північ¹.

4. перех. Ударяти в бік воріт або передавати партнеру (м’яч, шайбу і т. ін.).

Ісаєв пробив м’яч неточно, навіть не влучивши у ворота (Веч. Київ, 10.VII 1961, 3).