провалля

ПРОБО́ЇНА (пробитий, проламаний, прорваний у чомусь отвір, прохід), ПРОБІ́Й, ПРОЛО́М, ПРОЛА́М, ПРОВА́Л, ПРОВА́ЛЛЯ рідше, ВИ́РВА, РОЗКО́ЛИНА, ПРОЛО́МИНА розм. — Придивляюсь я до дірки, — продовжував Юхим Кирилович, — і бачу, що це зовсім не сокирою прорубано, а просто собі звичайна пробоїна (О. Донченко); От уже не стало покрівлі на палаці; ..в стінах світяться пробої та щілини (І. Нечуй-Левицький); Стіжок у шересі блищить, немов шолом, Чуб сіна виглядає крізь пролом (Д. Павличко); Крізь борт струменить вода. Моряк на передній лаві кидається затикати пролам чи простріл (Ю. Мушкетик); В саду, в провалі муру (якраз і кущ тут), за кулеметом партизан-кулеметник (А. Головко); Вони (танки) лежать, сліпі й німі потвори, немов угрузли в землю назавжди, з проваллями в боках... (В. Сосюра); Дрібні будинки — погорілі або розвалені вибухами снарядів. У більших, багатоповерхових, — зяяли величезні вирви (Ю. Смолич); Тут він ударив палицею по дубі і, розколовши його, всунув у розколину дідову бороду та й защемив її там (казка); Велетенські руйновища гідроспоруди, пороги, люте ревіння води крізь проломини в греблі — все це треба було зафільмувати (О. Гончар).

ПРОВА́Л (велика невдача, пов'язана з припиненням якоїсь діяльності, арештом тощо), КРАХ підсил., КАТАСТРО́ФА підсил., ПРОГА́Р розм., ПРОВА́ЛЛЯ розм. рідше, ФІА́СКО книжн.; БАНКРУ́ТСТВО (БАНКРО́ТСТВО) (пов'язане з неспроможністю в чомусь). Провал? Звісно, без них не буває, проте... він вірить у щасливу свою зорю (М. Олійник); Марина ще не вірила, що настав крах усім її мріям, усім сподіванням (Л. Дмитерко); Сказати б, що він зазнав у житті якихось страшних особистих катастроф, — ні, життя його весь час ішло без особливих піднесень і спадів (П. Колесник); — Діла... Хоч що небудь із грошей привіз? — Де там! З себе продав (Савка) усе, щоб якось додому добратись. Повний прогар! (Ю. Мокрієв); Жаль дружби на весь вік, що згасла за хвилину,.. і злетів, і проваль... (М. Рильський); По всіх закутках заводу тільки й розмов, що про цілковите фіаско головного інженера (Ю. Шовкопляс). — Пор. пора́зка.

ПРОВА́ЛЛЯ (глибока западина, розколина на поверхні землі), ПРОВА́Л, ПРОВА́ЛИНА, БЕЗО́ДНЯ, БЕЗДО́ННЯ, ВІ́ДХЛАНЬ діал., ЗАПАДНЯ́ діал.; ПРІ́РВА, ПРО́ПАСТЬ розм. (з крутими схилами по краях); БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКИ́Т) (БЕСКЕТ), У́РВИЩЕ, У́РВИСЬКО розм. (з крутими схилами, звичайно в горах). Обминали (татари) вузькі і чорні провалля, черкаючись плечем об гострий бік скелі та ставлячи на край безодні ноги з певністю гірських мулів (М. Коцюбинський); Ліс був рідкий, гори невисокі, скал ані сліду, та й яри не глибші понад звичайну міру гірських провалів (І. Франко); От скінчилася провалина між горами. Стало рівніше (Г. Хоткевич); Тиша, як відхлань, роззявила рота (Л. Дмитерко); Бачилося йому, що летить він кудись в бездонну западню й даремно махає руками, щоб найти яку опору (І. Франко); Жінки злякано гукали на метушливу дітвору, радісну й безтурботну, що бігала навколо провалля, часом намагаючись спихнути одне одного в прірву (О. Досвітній); — Можна сказати, що німак задрімав у сідлі й звалився в пропасть (Р. Андріяшик); Наші сіроми перебігли рідколісся і вже кралися пущами і глибокими бескидами (О. Стороженко); Не встиг.. подумати, як змора взяла своє: і Павло неначе провалився в глибоке-преглибоке урвище (Є. Куртяк); (Принцеса:) Одвага в серці жевріла, мов пломінь, їй не страшні були ні гори-кручі, ні урвиська-яри... (Леся Українка).