прозорий

ВІДВЕ́РТИЙ (який проявляється цілком відкрито), ВІДКРИ́ТИЙ, ПРЯМИ́Й, НЕПРИХО́ВАНИЙ, НЕПРИКРИ́ТИЙ, НЕЗАМАСКО́ВАНИЙ, Я́ВНИЙ, ПОМІ́ТНИЙ, ПРОЗО́РИЙ, НЕПОТАЙНИ́Й, НЕТА́ЄНИЙ рідше. Гвоздь подивився на мене з відвертим презирством (І. Микитенко); Його бунтівницька агітація серед селян відкрита (І. Франко); Селяни з неприхованою цікавістю дивилися на чотирьох мандрівників (О. Донченко); Неприкрита туга; Силантій боліє за завод, і цей біль одвертий, незамаскований вплинув на Корольова (А. Шиян); Кошовий Кирдяга стежив за перебігом бою з явним незадоволенням (О. Довженко); Дмитро.. з ледь помітною усмішкою подивився на матір (М. Стельмах); Її.. очі замиготіли в тій хвилі нетаєною злобою (О. Кобилянська).

ВІДВЕ́РТИЙ (у якому неприховано виражаються думки, почуття), ПРЯМИ́Й, ПРОЗО́РИЙ, ЛОБОВИ́Й, НЕПОТАЙНИ́Й. В його кремезній постаті і в одвертому погляді було щось владне (П. Панч); Діду наш, кремезний запорожче! Що було у тебе найдорожче — Зір орлиний, вуса до лиця,.. Чуле серце і прямі слова (Т. Масенко); — А я все думаю: чого це Гнатові в селі не сидиться? — каже з прозорим натяком Ксеня (І. Волошин); На таке лобове запитання юнак згоджується на перше-ліпше ім'я (І. Нечуй-Левицький); І полилась їх розмова — щира, непотайна (І. Нечуй-Левицький).

ЗРОЗУМІ́ЛИЙ (легкий для сприймання), ДОСТУ́ПНИЙ, ПРИСТУ́ПНИЙ, ДОХІ́ДЛИВИЙ, СПРИЙНЯ́ТЛИВИЙ, ПРОЗО́РИЙ підсил., Я́СНИ́Й підсил., ПОПУЛЯ́РНИЙ (про книгу, лекцію, пояснення і т. ін. — нескладний змістом і формою викладу). Каргатова пропозиція сподобалась: вона була проста і зрозуміла (Ю. Шовкопляс); Найбільш цікаві і доступні книжки можна рекомендувати учням для позакласного читання (з підручника); Перша книжка для читання.. повинна містити в собі приступний для дітей пізнавальний морально-громадський і естетично-виховний матеріал (М. Рильський); Софія зачаровано слухала його просту дохідливу розповідь (А. Дімаров); Вони сприйнятливі були для всіх: незалежно від кольору шкіри, соціального стану, політичних уподобань (Н. Рибак); — Ну, а далі, мовляв, картина ясна, — видно й так уже, що за хлюст (А. Головко); — З якої речі я буду вам тут повторювати ті популярні лекції? (І. Кулик). — Пор. безсумні́вний.

МЕЛОДІ́ЙНИЙ (приємний для слуху), МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, БЛАГОЗВУ́ЧНИЙ, ДОБРОЗВУ́ЧНИЙ розм.; ПРОЗО́РИЙ (високий, ніжний); МУЗИ́ЧНИЙ (який нагадує музику). Звідусюди чути мелодійний дзенькіт дійниць і дзвінке тинькання молочних цівок об їх сріблясті стінки (З. Тулуб); Головною темою їхніх розмов була перемога, марш, Прага, чиїсь милозвучні вірші (О. Гончар); Невимовно гарно було слухати цей простий, прозорий, натхненний спів (В. Собко); Музичний голос.

ПРОЗО́РИЙ (який вільно пропускає крізь себе світло, просвічує наскрізь), ПРОЗІ́РЧАСТИЙ (ПРОЗО́РЧАСТИЙ), ПРОЗІ́РНИЙ, ПРОЗО́РИСТИЙ рідше, ЧИ́СТИЙ, Я́РИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ, КРИШТА́ЛЬНИЙ поет., ПРОСВІ́ТЧАСТИЙ заст.; ТОНКИ́Й (не густий, з невеликою щільністю); АЖУ́РНИЙ (перев. про плетені, різьблені тощо вироби); ЯСНИ́Й (перев. про воду). Ходив (Андрій) далеко до озер — сидіть любив там на траві й дивитись ранком у глибінь прозорих вод, на дно живе (Т. Осьмачка); Смужечкою тяглась (річка) проміж зеленими луками, десь туди попід села, повиті прозірчастим маревом (Олена Пчілка); Вона йшла під руку з гвардійцем, убрана в блакитну прозорчасту сукню (Леся Українка); З берегом хвиля прозірна шуткує (І. Манжура); Ромен болотяний Досяг межі хисткої оболоні — І сріблом скрізь розсипавсь цвіт рясний На синьому прозористому лоні (М. Старицький); — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? (Л. Глібов); Зсучу свічку з воску ярого (пісня); З рипінням в'їжджала схилом мису водовозна діжка, розхлюпуючи кришталеві цівки води (З. Тулуб); У сонне, криштальнеє море Вдивляється рання зоря (Дніпрова Чайка); Небо голубе і чисте, і вода голуба, просвітчаста (Марко Вовчок); Над тишею холодних, сизих площ Висить, як звук, тонкий і рівний дощ (М. Бажан); Ми тихо переходили над стрімкою і ажурною аркою мосту (Т. Масенко); Він.. пив ясну воду з зелених криниць при дорозі (О. Гончар).

I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал.; СХУ́ДЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДІ́ЛИЙ, ОХЛЯ́ЛИЙ, ЗМАРНІ́ЛИЙ (який схуд, став виснаженим); ДРАБИ́НЧА́СТИЙ (дуже худий, з випнутими ребрами — про коней). Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому — та й зляже (Панас Мирний); Щуплий чоловік; Під яблунею.. весь білий і прозорий від старості.., лежав мій дід Семен (О. Довженко); Вказав (ключник) нам у тім світлі якусь скорчену, напівголу, марну фігуру (І. Франко); Мій татусь високий, широкоплечий, а дідусь тонісінький, худючий (Ю. Збанацький); З натовпу вийшов, прямуючи до столу, худющий, трохи сутулуватий юнак (О. Гончар); Незабаром захуджені, миршаві коні притягли безщасну бричку в двір (І. Нечуй-Левицький); На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами так одрізнялася від змарнілої Олени (Панас Мирний). — Пор. I. ви́снажений.

Я́СНИ́Й (нічим не затьмарений, не покритий мороком), СВІ́ТЛИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ, БЕЗХМА́РНИЙ, НЕЗАТЬМА́РЕНИЙ, НЕПОТЬМА́РЕНИЙ, ЧИ́СТИЙ (також про небо). Даль ясна, і в голубому небі спокій (В. Сосюра); Ось вони вже його (жайворонка) помітили у світлій ясній високості (О. Гончар); Яскрава далечінь; Приносять їх (берізки) в ніч на Перше травня, в ту пору, коли природа повна щебету і гомону, коли далина така близька і прозора (І. Чендей); День був чудовий, небо прозоре й безхмарне (З. Тулуб); Незатьмарена блакить; Небеса твої чисті і ясні, Непотьмарені далі твої (М. Гірник); В очах у неї видно було непотьмарений розум (О. Гончар).

Я́СНИ́Й (про день, місяць, пору дня, року — в період якого світить сонце), СО́НЯЧНИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ, ПОГО́ЖИЙ, СВІ́ТЛИЙ, ПРОЗО́РИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, СЯ́ЙНИЙ поет., РОЖЕ́ВИЙ поет., ПРОМЕНИ́СТИЙ, ПРОМЕНЯ́СТИЙ (ПРОМІНЯ́СТИЙ рідше). Ранок був ясний, погожий, не дуже душний (І. Нечуй-Левицький); День випав погожий, сонячний (Панас Мирний); Якщо в погідну пору вийти на берег (моря), може здатися, що дійшов до краю світу (З. Мороз); Надійшли погідливі дні, закипіла робота (Мирослав Ірчан); Церкви Божі в кришталеві дні погожі молоділи та біліли на майданах (Т. Осьмачка); А день був такий світлий, такий чистий (Григорій Тютюнник); Я люблю прозору синю осінь (Н. Забіла); На Везувій і на Капрі не варт було.. їхати в такий не досить яскравий день (Леся Українка); Ти, як сонце, душу Мені освітила, Так, як ранок сяйний, Розігнала тугу (М. Костомаров); У сяйві рожевого ранку пишаються сади в білому буйному цвіті (С. Васильченко); Йде весна, весела, промениста (М. Гірник); Променястий ранок.

Я́СНИ́Й (не темного кольору), СВІ́ТЛИЙ, ПРОЗО́РИЙ (про очі, погляд). В нього був ясний костюм, ясне волосся, ясно-сині очі (Ю. Яновський); Світлу хату на Дунаї Звів при березі рибалка (М. Нагнибіда); Ада тендітна худорлява дівчина, довгобраза, з неймовірно тонесенькими бровами й неодмінною тугою в зіницях прозорих очей (Є. Гуцало).