прозорий

ПРОЗО́РИЙ, а, е.

1. Який вільно пропускає крізь себе світло, просвічує наскрізь.

Часом з'являлись бліді хмаринки, довгі, худі, прозорі, немов сухотники проходжались десь на курорті, понад блакитним морем (М. Коцюбинський);

Водить [Устина] розплющеними очима по хатній прозорій темряві і щось вимарює собі (С. Васильченко);

Яблуко лежить передо мною – Світле, аж прозоре, мов янтар (М. Рильський);

Рогова оболонка, або рогівка, здорового ока цілком прозора (з наук.-попул. літ.);

В молоці, яке зберігається в прозорій пляшці, через годину руйнується майже 90 процентів вітаміну С (з наук. літ.);

* Образно. В якомусь прозорому напівсні перед ним виникала постать Катерини (С. Журахович);

// Крізь просвіти, дірочки, в якому видніються інші предмети; ажурний.

По обидва боки образів, од стелі, спускались до самого долу білі прозорі мушлинові [муслінові] завіси (І. Нечуй-Левицький);

Сіро-іржаві горлиці мостять із прутиків у кущах свої прозорі гнізда, такі прозорі, що крізь них просвічує пара білих яєчок (О. Донченко);

Ніна знала, що вона гарна, що їй до лиця блакитна .. сукня, прозорі рукави якої не в силах були сховати ніжного кольору рук (Олесь Досвітній);

// Крізь який чітко видно інші предмети; дуже чистий.

Вечір був місячний, ясний, і зорі лагідно сіяли, Тихо в прозорім повітрі, вітрець тільки часом Легким крильцем повівав (Леся Українка);

Вода була ще прохолодна, але така чиста .. й прозора, що було добре видно, як пересувались за течією дрібні черепашки й пісок (А. Шиян);

* Образно. Сільська тиша, глибока й прозора, огортає теплими хвилями... (С. Журахович);

// Світлий, ясний, нічим не затьмарений.

Синім шатром розіп'ялось небо – ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре – погляд так і тоне... (Панас Мирний);

І знову ранок – такий прозорий, що видно кожний листочок на дубі. А дуб – за Дніпром (С. Журахович);

День стояв чистий, кришталево прозорий, з далекою видимістю (О. Гончар);

Дівчина з вікна восьмого поверху глянула в прозору далечінь (Л. Дмитерко);

// З погожими, ясними днями (про пори року, місяці тощо).

Над широким світом зводився прозорий, теплий квітень (В. Козаченко);

На стерні розгублене колосся .. Я іду без стежки по стерні. Я люблю прозору синю осінь, поцілунки буйновітряні (Н. Забіла);

// у сполуч. з ім. очі. Ясний.

Вона нічого не одповіла і тільки дивилась на нього прозорими смутними очима (М. Коцюбинський);

Вона тонко все відчуває, знає життя .. Скрізь шукає людей з прозорими, а не скляними очима (Ю. Яновський);

// кул. Приготовлений на освітленій рідині.

Прозорі супи готують на освітлених .. бульйонах і подають без гарнірів або в них вводять окремо підготовлені гарніри (з наук.-попул. літ.);

// перен. З блідою й тонкою шкірою, дуже худий (про людину); який майже світиться (про шкіру).

Він [І. Франко] значно змінився на гірше: якийсь він став жовтий, прозорий (М. Коцюбинський);

Мама усміхається сірими губами, руки її лежать на простирадлі – прозорі, ніби воскові (В. Собко);

Під яблунею, серед яблук і груш, на білому стародавньому рядні, в білій сорочці, весь білий і прозорий від старості.., лежав мій дід Семен, колишній чумак (О. Довженко);

// перен. Приємний для слуху; мелодійний, чистий.

Знизу підіймавсь до Івана і затоплював гори глухий гомін ріки, а в нього капав од часу до часу прозорий дзвін колокільця [дзвіночка] (М. Коцюбинський);

Десь за юртою почувся молодий жіночий голос, дзвінкий і прозорий, як весняний струмок (З. Тулуб);

Невимовно гарно було слухати цей простий, прозорий, натхненний спів (В. Собко);

// перен. Малопомітний, ледве вловимий.

Збуджено від передчуття майбутніх пригод і тайгової волі стукало серце, але чомусь і смуток, легкий, прозорий, закрадався в груди (О. Донченко);

Стояло лише прозоре гудіння працюючих на яблуневому цвіті бджіл (Ю. Яновський);

Прозорі пахощі трав.

2. перен. Доступний для сприймання; зрозумілий, ясний, дохідливий.

В мене є надія, що наша літературна мова, як молоде вино, очиститься з часом од шумовиння і стане прозорою (М. Коцюбинський);

Прозорі слова;

Прозорий образ;

// Який легко розгадати, збагнути; явний, неприхований.

– А я все думаю: чого це Гнатові в селі не сидиться? – каже з прозорим натяком Ксеня (І. Волошин);

// Щирий, відвертий.

[Хлопець:] А знаєш, бувають часом такі душі, сказав би – прозорі, що їх і сповідати не треба, їх і так видно наскрізь (Леся Українка);

Є почуття такі прозорі. Що коли б з них відлити зорі, Вони б світились, як небесні, – Такі прямі і дуже чесні Ті почуття (П. Воронько).