промоклий
МО́КРИЙ (просякнутий водою, насичений вологою); НАМО́КЛИЙ, НАМО́ЧЕНИЙ, ЗМО́КЛИЙ, ЗМО́ЧЕНИЙ, ЗМОКРІ́ЛИЙ (який змок, просяк водою); ПРОМО́КЛИЙ, ВИ́МОКЛИЙ, ПЕРЕМО́КЛИЙ, МОКРЮ́ЩИЙ розм. (який дуже просяк водою); ПІДМО́КЛИЙ, ПІДМО́ЧЕНИЙ (який трохи, злегка підмок). Гілляки не хотіли горіти, тріскали і шипіли, бо були мокрі (М. Грушевський); Нелегкою справою було тягнути товсту намоклу линву (Л. Смілянський); Вони періщать намочене полотно на кладці праниками і вистелюють на осонні зелених берегів (І. Цюпа); Семен Трохимович накинув полу халата на змоклого хлопця (Я. Гримайло); Він чує п'янкий запах чи то змочених корінців, чи розімлілого у теплій воді куширища (Ю. Бедзик); З великими труднощами добула вона з промоклої кишені ножа й розпорола черевики (Ю. Смолич); Запізня була вже осінь — потоки і ручаї По рівчаку пережовклому, по вимоклій колії... (Я. Шпорта); Загортаючися в перемоклу кептарину та ховаючи мокрі коси, шукала (Маруся) очима, — не знала, де дітися (Г. Хоткевич); Уздрівши, якого мокрющого мене ведуть, Надя сплеснула руками: — Лелечко!.. Отакий забрьоханий (О. Ковінька); Довкола нього (села) широкі, підмоклі луки (І. Франко); Варив (Алі) собі пілав з підмоченого рижу (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- промоклий — промо́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- промоклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до промокнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- промоклий — ПРОМО́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до промо́кнути; змоклий. – Дідусю! Дайте-бо мені весельце, далебі я швидше од вас справлю човен у затишок! – пильно попрохала вже тремтяча, промокла до самого тіла, дівчина (Л. Словник української мови у 20 томах
- промоклий — ПРОМО́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до промо́кнути. — Дідусю! Дайте-бо мені весельце, далебі я швидше од вас справлю човен у затишок! — пильно попрохала вже тремтяча, промокла до самого тіла, дівчина (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах